Працівник іде у відпустку з оздоровленням за основним місцем роботи, також бере відпустку як внутрішній сумісник. У колективному договорі момент про оздоровлення не прописаний.
Статтею 2 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» визначено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Згідно зі статтею 102-1 Кодексу законів про працю України сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізичної особи.
Тобто працівник — внутрішній сумісник виконує поряд з основною іншу оплачувану роботу на тому ж підприємстві за іншим трудовим договором. Отже, він має право на всі види відпусток, передбачених законодавством, як за основним місцем роботи, так і за внутрішнім сумісництвом.
Щодо матеріальної допомоги на оздоровлення, яка, зазвичай, виплачується працівникам при наданні щорічної основної відпустки, то загального нормативного акта, який би регулював порядок її надання для усіх категорій працівників усіх сфер діяльності підприємств, на сьогодні день немає.
Для деяких категорій працівників та підприємств є законодавчо визначене право на матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки, інші ж підприємства можуть передбачити право на отримання такої допомоги у своїх колективних договорах.
Наприклад, статтею 58 Закону України від 10 грудня 2005 року № 889-VIII «Про державну службу» визначено, що державним службовцям поряд з наданням щорічної основної відпустки надається грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Також статтею 57 Закону України від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» визначено, що держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.
Відповідно до підпункту 5 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» працівникам закладів освіти, які не належать до педагогічних і науково-педагогічних, може надаватися матеріальна допомога, у т. ч. на оздоровлення, у сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік.
Згідно з абзацом третім пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) передбачена виплата матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання їм основної щорічної відпустки.
Також законодавчо затверджене право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення під час щорічної основної відпустки мають:
- працівники державних і комунальних бібліотек (пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 2005 року «Про затвердження Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек»);
- працівникам державних і комунальних музеїв (пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 2005 року № 82 «Про реалізацію окремих положень частини другої статті 28 Закону України «Про музеї та музейну справу»;
- працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів (підпункт 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів від 9 грудня 2015 року № 1026 «Питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань».
В жодному із вищезазначених нормативних актів немає обмеження щодо надання матеріальної допомоги на оздоровлення внутрішнім сумісникам.
Як вже зазначалося раніше, підприємства, працівникам яким законодавчо не закріплене право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення під час щорічної основної відпустки, можуть передбачати надання такої додаткової гарантії для своїх працівників у колективному договорі. Разом з тим у колективному договорі вони можуть передбачати всі умови та обмеження для отримання такої матеріальної допомоги та її розмір (у т. ч. обмеження на отримання такої допомоги внутрішнім сумісникам).
У нашій ситуації зазначено, що у колективному договорі підприємства момент надання матеріальної допомоги на оздоровлення внутрішнім сумісникам не визначений, а за основним місцем роботи цей працівник отримує матеріальну допомогу при наданні щорічної основної відпустки. Отже, матеріальна допомога на оздоровлення для працівників на цьому підприємстві в цілому передбачена. А так як внутрішній сумісник — це такий же працівник, який виконує роботу за трудовим договором, як й інші, він має право на матеріальну допомогу на оздоровлення на рівні з іншими.