З 19 липня з'явився окремий вид відпустки без збереження зарплати на час війни - через виїзд за межі України. Її тривалість становить не більше 90 календарних днів у період дії воєнного стану.
 
Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" зі змінами, внесеними Законом України"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1.07.2022  2352- IX (далі -  Закон) встановлено новий порядок надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати
Змінами, що внесені запроваджено новий вид відпустки без збереження заробітної плати, яка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, що надаються працівникові відповідно до статей 25,26 Закону України "Про відпустки". Працівники набувають права на новий вид відпустки, починаючи з 19 липня 2022 року, тобто з моменту набрання чинності змін до Закону.
Відповідно до цих змін у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньопереміщеної особи, в обов'язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в заяві, але не більше 90 календарних днів.
 
За цією новою підставою відпустка без збереження заробітної плати надається:
- тривалістю не більше 90 календарних днів у період дії воєнного стану. Закон не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів, однак загальна тривалість відпусток (частин) яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану;
- виключно працівникам, які виїхали за межі території України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою;
- в обов'язковому порядку за заявою працівника;
- роботодавець не може відмовити працівнику у наданні цієї відпустки. Виходячи з умов її надання працівник має підтвердити той факт, що він "виїхав за межі території України" або "набув статусу внутрішньо переміщеної особи". Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений  законом, відтак рішення щодо надання відпустки у цьому випадку прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які достатньою мірою підтверджують цей факт. У разі повернення працівника, який перебуває у зазначеній відпустці на територію України, виходячи з умов її надання, особа втрачає право вимагати продовження такої відпустки.
 
Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку відповідно до пункту 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".