Який порядок установлення працівнику випробувального терміну та звільнення у зв’язку з не проходженням випробувального терміну?

    Згідно зі ст.26 КЗпП при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про  прийняття на роботу.

   В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

   Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:

  • осіб, які не досягли 18 років;
  • молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
  • молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
  • осіб, звільнених у запас із військової чи альтернативної (невійськової) служби;
  • осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи;
  • осіб обраних на посаду;
  • переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
  • осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
  • вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;
  • осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
  • осіб на тимчасові та сезонні роботи;
  • внутрішньо переміщених осіб;
  • при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство,в установу, організацію,а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

   У випадку, коли випробування встановлено тим категоріям осіб, яким законодавство забороняє його встановлювати, умова про випробування вважатиметься недійсною.

  Таким чином, звільнити такого працівника внаслідок того, що він не пройшов випробування, буде неможливо.

   Статтею27 КЗпП визначено, що строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням із відповідним виборним органом первинної профспілкової організації,- шести місяців.

  Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

  До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював незалежно від причини.

   Згідно зі ст.28 КЗпП, коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

   У разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідність працівника обійманій посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому для розгляду індивідуальних трудових спорів у питаннях звільнення.

  У разі встановлення роботодавцем невідповідності працівника обійманій посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника за п.11 ст. 40 КЗпП

  Незадовільний результат випробування дає підстави роботодавцю визнати працівника таким, що не витримав випробування, і розірвати трудовий договір без попереднього  узгодження з виборним органом первинної профспілкової організації і без виплати вихідної допомоги. Незадовільний результат випробування обґрунтує безпосередній керівник працівника, склавши відповідну доповідну записку.

  Якщо роботодавець, ознайомившись із доповідною запискою безпосереднього керівника, погоджується, що працівник не витримав випробування, то він звільняє працівника шляхом видання відповідного наказу про звільнення.

  Згідно зі ст.47 КЗпП працівникові в день звільнення видається належно оформлена трудова книжка та проводиться з ним остаточний розрахунок у строки , визначені ст.116 КЗпП.