Найвідоміший випадок, коли працівнику компенсують невикористану відпустку ,- це звільнення. Проте і в працівника, який не звільняється, також є право отримати компенсацію за частину щорічної відпустки.

   За бажанням працівника частину щорічної відпустки можна замінити грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні (Ч.4 СТ.83 КЗпП , ч.4 ст.24 Закону України «Про відпустки»; далі – Закон про відпустки).

  До щорічних відпусток належать:

• основна відпустка;
• додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
• додаткова відпустка за особливий характер праці;
• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Підстава - стаття 4 Закону про відпустки.

Приклади «інших щорічних додаткових відпусток, передбачених законодавством»:

• медикам за безперервну роботу на посаді у мед закладі;
• за вислугу років.

Якщо працівник не звільняється,виплатити компенсацію,наприклад, за соціальну додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1 групи (ст.19 Закону про відпустки) , неправомірно.

  Виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки правомірно, якщо:

• тривалість щорічної відпустки – понад 24 к.д.;
• працівнику виповнилося 18 років;
• працівник використав щорічну відпустку тривалістю не менше ніж 24 к.д.;
• робочий рік, за який працівник використав 24 к.д. відпустки, закінчився.

   Роботодавець не має права відмовити працівнику, який на законних підставах просить замінити частину щорічної відпустки компенсацією.

  За бажанням працівника частину щорічної відпустки замінюють грошовою компенсацією (ч.4 ст.24 Закону про відпустки). Ця норма прямої дії і не залежить від бажання роботодавця, на відміну, наприклад, від норми про поділ щорічної відпустки.

  Так, щорічну відпустку на прохання працівника можна поділити на частини будь-якої тривалості, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 к.д. (ч.1 ст.12 Закону про відпустки).

  В обох нормах йдеться про бажання працівника, втім, рішення щодо виплати компенсації за частину щорічної відпустки ухвалює працівник, а рішення погодитись чи відмовити в поділі щорічної відпустки – роботодавець.