Мінекономіки оприлюднило доопрацьований проект Закону України "Про безпеку та здоров'я працівників на роботі".

За задумом Урядової сторони, документ повинен запровадити за європейським прикладом систему мінімальних вимог щодо безпеки та здоров'я працівників, та регулярне здійснення роботодавцем оцінювання ризиків, які можуть виникнути на конкретному робочому місці, розробки і впровадження заходів щодо їх мінімізації або усунення.

Пропонують поряд з існуючою адміністративною та кримінальною відповідальністю, передбачити можливість покласти за рішенням суду на роботодавця матеріальну відповідальність за нанесення шкоди життю та здоров'ю працівника внаслідок недостатніх та/або неефективних заходів, вжитих роботодавцем.

Також встановлять обов'язки роботодавців щодо забезпечення безпеки та здоров'я окремих категорій працівників (працівниць, які нещодавно народили, та працівниць, які годують грудьми; працівників, які не досягли 18-тирічного віку; працівників з інвалідністю).

В законопроекті передбачена й відповідальність роботодавці у вигляді штрафу у разі, зокрема:

1) використання робочого обладнання підвищеної небезпеки без його повідомної реєстрації, не проведення обов'язкових технічних оглядів - у розмірі однієї мінімальної зарплати за кожну одиницю такого обладнання;

2) не інформування працівників щодо питань безпеки та здоров'я працівників на роботі, не проведення консультацій з працівниками та/або представниками працівників - у розмірі однієї мінімальної зарплати;

3) не проведення обов'язкової атестації робочих місць за умовами праці - у розмірі мінімальної зарплати за кожне робоче місце, щодо якого скоєне порушення;

4) не проведення обов'язкового аудиту системи управління безпекою та здоров'ям працівників - у розмірі п'яти мінімальних зарплат;

5) допущення працівника до виконання робіт підвищеної небезпеки без отримання дозволу або без здійснення додаткового страхування працівника - у розмірі, що дорівнює одноразовій допомозі, яка виплачується сім'ї потерпілого у разі його смерті внаслідок нещасного випадку на виробництві;

6) не проведення обов'язкових медичних оглядів або невиконання рекомендацій, наданих за результатами медичних оглядів - у розмірі мінімальної зарплати за кожного працівника, щодо якого не проведено медичний огляд або не виконано його рекомендації;

7) не проведення обов'язкового навчання працівників з питань безпеки та здоров'я працівників на роботі - у розмірі мінімальної зарплати за кожного працівника, щодо якого не проведено навчання;

8) не проведення оцінки професійних ризиків - у розмірі двох мінімальних зарплат за кожне робоче місце, щодо якого не проведено таку оцінку;

9) не проведення розслідування нещасного випадку чи професійного захворювання - у розмірі десяти мінімальних зарплат за кожного працівника, щодо якого не проведено розслідування;

10) застосування у виробництві шкідливих речовин, які не пройшли гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію - у розмірі десяти мінімальних зарплат за кожного працівника, який був долучений до застосування, використання такої речовини.

    Варто зазначити, що ЦК Профспілки під час опрацювання проекту  Закону  України «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі у зв’язку із тим, що у цьому проекті практично виключено роль профспілок щодо можливості використання своїх  конституційних прав по захисту прав громадян на працю та здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю не погодився з окремими пропозиціями Уряду та повністю підтримав основні висновки профспілкової сторони – членів робочої та запропонував включити до цього  Закону наступне:

1. Оскільки при вирішенні питань охорони праці, профспілки є незалежними від державних, або будь яких інших органів, та згідно ст.5 ЗУ «Про соціальне страхування…», представниками застрахованих осіб є профспілки, надати профспілкам повноваження на рівні із страховими експертами з охорони праці що діють у відповідності до ст.51 ЗУ «Про соціальне страхування…», та наділити їх правами здійснення нагляду за охороною праці на рівні з державними органами нагляду із забезпеченням пропорційного фінансування за рахунок Фонду соціального страхування, держбюджету, роботодавців та профспілок.
2. Врегулювати дії ст.19 Закону України ‘‘Про охорону праці‘‘, що дасть можливість, особливо для бюджетних організацій, в більш повній мірі вирішити фінансування заходів з охорони праці.
3. Внести зміни до Закону… щодо обов`язковості створення на підприємствах «Комісії з питань охорони праці підприємства».
4. Внести до «Закону…» статтю щодо розробки довгострокових (3-5 років) «Загальнодержавних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища».
5. Доповнити Закон статею щодо обов’язковості створення окремих структурних підрозділів - відділів (управлінь) з питань охорони праці, в міністерствах, та інших центральних органах влади, а також в обласних та районних держадміністраціях.
6. Законодавчо вирішити питання щодо внесення до державного та місцевих бюджетів окремої статті на фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.