Реакція профспілок на заяву Співдружності щодо пандемії Covid-19

22 липня 2020 Сайт ITUC

Профспілкова група Співдружності об'єднує профспілки країн Співдружності націй, до складу яких входить понад 70 мільйонів членів. Ми є частиною Міжнародної конфедерації профспілок, що представляє 200 мільйонів членів у 164 країнах та територіях.

Ми вітаємо наміри, висловлені в заяві (особливо щодо сприяння багатосторонньому розвитку, підтримки ВООЗ та загального охоплення охороною здоров'я, боргової стабільності, гендерної рівності та гідної праці). Викликає стурбованість те, що в заяві відсутні посилання на необхідність забезпечення соціального захисту, особливо тих, хто зайнятий в неформальному секторі, і містяться лише обмежені зобов'язання щодо захисту робочих місць.

У дусі пошуку позитиву, а не критики, заява демонструє, що Співдружності легше висловити загальні погляди на політику, ніж переконатися, що вони реалізовуються, що вживаються кращі дії. Було б добре, щоб Співдружність націй сприяла позитивним змінам у багатосторонньому середовищі (враховуючи, що в Співдружності представлені п’ять країн «групи двадцяти», 2 країни «групи семи» та майже третина країн-членів ООН) та заохочувала країни-члени через багатосторонні органи або самостійно просувати права на робочих місцях, соціальний захист та рівність.

Ми також зазначаємо, що сказане в заяві не стосується багатьох країн-членів Співдружності, зокрема Індії, де уряд здається відданий зовсім іншим цінностям у царині гідної праці, толерантності та поваги.

Що вітається у заяві

Вступні коментарі щодо необхідності посилення потенціалу протидії стійкості та щодо ролі працівників передової лінії в сфері охорони здоров’я та в інших секторах, а також співчуття, висловлені постраждалим від пандемії, в тому числі загиблим та тим, хто зазнав фінансових втрат. Вітається наголос на цінностях, закладених у Хартії Співдружності, включаючи права людини, верховенство права, відповідність міжнародним договорам та зобов'язанням. Ми особливо цінуємо зобов’язання протистояти проявам ненависті, підбурюванню до насильства та розбрату в громадах.

Ми також вітаємо заключний розділ заяви щодо глобального співробітництва та багатосторонньої системи. Ми погоджуємось, що «масштаб пандемії COVID-19 посилює важливість багатосторонньої співпраці в міжнародній системі, що керується правилами», і вітаємо підтвердження спільної відповідальності Співдружності за роботу з ООН, іншими міжнародними та регіональними організаціями та фінансовими установами… з метою реалізації Порядку денного 2030 року та положень Хартії Співдружності».

У цьому контексті важливою є підтримка керівної ролі Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), а також якісних та доступних ліків та вакцин для всіх, а також міжнародної співпраці в дослідженнях та розробці вакцин, діагностики та терапії. Не менш важливим є зобов'язання «підтримувати безперервність транскордонних поставок життєво важливих медичних товарів та обладнання, сільськогосподарських та харчових продуктів та інших необхідних товарів та послуг для подальшої підтримки здоров'я наших громадян та зменшення ризику харчової кризи та неналежного харчування». Приємно бачити оновлені зобов’язання стосовно «доступу до служб підтримки у випадку насильства в сім'ях та за гендерною ознакою, до служб охорони здоров'я жінок та дівчат, материнського здоров'я, сексуального та репродуктивного здоров'я, а також інших необхідних служб, таких як водопостачання, санітарія та гігієна».

Що стосується економіки, ми вітаємо зобов’язання «мінімізувати економічну, соціальну та екологічну шкоду від пандемії, підтримувати економічну та фінансову стабільність, захищати робочі місця та посилювати потенціал протидії». Так само ми погоджуємось з тим, що важливим є План дій «групи двадцяти»з питань подолання COVID-19 щодо підтримки світової економіки, включаючи призупинення платежів з обслуговування боргів найбідніших країн, як і заходи, що вживаються міжнародними фінансовими установами«щоб допомогти своїм членам подолати кризу».

Співдружність справедливо визнає вплив пандемії на вразливість працівників, особливо працівників-мігрантів та тих, хто працює в неформальній економіці, зростання ризиків сучасного рабства та торгівлі людьми, а також наслідки для молоді, інвалідів та жінок, особливо стосовно гендерного та домашнього насильства. Ми, зокрема, вітаємо зобов'язання «забезпечити, щоб тимчасові потрясіння не мали довготривалих чи постійних наслідків для зменшення бідності та можливості усіх працівників мати безпечну та гідну роботу».

Ми вітаємо зобов'язання співпрацювати з іншими в питаннях невідкладної реформи Світової організації торгівлі (СОТ) для «багатосторонньої торговельної системи та вільного, справедливого, інклюзивного, прогнозованого та стабільного торгівельно-інвестиційного середовища, що враховує особливі потреби найменш розвинених країн і малих та вразливих економік».

Ми вітаємо розділ про малі та вразливі держави, в тому числі визнання того, що «наслідки пандемії підкреслили та посилили» численні виклики, з якими вони стикаються, «призвівши до значних економічних втрат, які, в поєднанні з іншими факторами уразливості, значною мірою обмежують здатність цих держав ефективно реагувати». Як зазначається в заяві, дії повинні включати «стійку реструктуризацію заборгованості, координовану через міжнародну фінансову архітектуру, пом'якшення наслідків економічного спаду, підвищення потенціалу протидії та забезпечення рівноправного доступу до важливих лікарських засобів, обладнання і матеріалів».

Про що можна було сказати, і особливо зробити, більше

Більше уваги у заяві слід було б приділити подоланню наслідків пандемії для робочих місць, доходів та соціального захисту (хоча вітається згадування в ній збереження робочих місць та забезпечення безпечної та гідної роботи). Немає жодних вказівок про те, які заходи будуть вживатися для захисту та відновлення зайнятості, чи для забезпечення безпечної праці, а також відсутні будь-які зобов'язання зі сприяння розширенню соціального захисту (наприклад, підтримка заклику МКП до створення Глобального фонду соціального захисту, який потребуватиме лише 37 мільярдів доларів на п'ять років.)

Хоча ми вітаємо зобов'язання мінімізувати торговельні бар'єри, ми стурбовані тим, що це обмежує запропоновані дії щодо відповідальності учасників глобальних ланцюгів поставок. Пандемія показала, наскільки мало захищені працівники у цих ланцюгах поставок, та необхідність обов'язкової ретельної перевірки залучених багатонаціональних підприємств.

Аналогічно, бажані зобов'язання стосовно Цілей сталого розвитку (ЦРТ), порядку денного зі сприяння «розповсюдженню цифрових технологій як позитивного фактору сприяння стійкій, всеохоплюючій та диверсифікованій торгівлі та інвестиціями зміцненню глобальних ланцюгів поставок» та підтримки сталого розвитку в умовах зміни клімату (де ми знову ж таки підтримуємо задекларовані цілі), не містять посилань на необхідність Справедливого переходу, щоб гарантувати, що такі дії є стійкими в усіх аспектах.

Як це нерідко трапляється, зобов’язання протистояти дискримінації стосується віку, статі, інвалідності, раси, етнічної приналежності, походження, релігії, політичних, економічних чи інших ознак, але прямо не згадана LGBTQI-спільнота. І хоча висловлюється занепокоєння з приводу гендерного та домашнього насильства, відсутній заклик до країн-членів ратифікувати та впровадити Конвенцію МОП 2019 року про викорінення насильства та домагань у сфері праці.

Ми наголошуємо на необхідності втілювати в життя цінності, закладені в заяві. Можна зрозуміти відсутність прямої критики на адресу тих держав-членів, які в даний час не дотримуються цінностей, висловлених у заяві, - наприклад, Індії, де уряд, здається, прагне збільшити вразливість працівників та сприяє розпалюванню ворожнечі та дискримінації на основі віри. Але Індія не єдина, і Співдружність націй зобов’язана викривати неналежну поведінку серед своїх членів, особливо просуваючи за хорошу поведінку як те, чим повинні пишатися країни Співдружності.

Нарешті, заключний параграф піднімає питання про те, що може зробити Співдружність. У ньому йдеться: «Ми визнаємо, що сила та потенціал Співдружності націй полягає у співпраці між її державами-членами, міжурядовими організаціями - Секретаріатом Співдружності, Фондом Співдружності та Співдружністю навчання; та мережами асоційованих та акредитованих організацій». У Заяві не визначено, за винятком найбільш загальних і розпливчастих термінів, на чому буде наполягати Співдружність націй у міжнародному співтоваристві, окрім того, про що вже домовлено у рамках G20, міжнародних фінансових установ, МОП та інших органах системи ООН.