Шановні колеги!  Секретаріат СПО об'єднань профспілок надав  для ознайомлення та використання в роботі  відповідь СПО об’єднань профспілок № 01-12/159-СПО від 14 лютого 2020 року  на звернення Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофія Милованова.

 

                                                                                                  

Додаток до листа СПО

№  01-12/159-СПО  від 14.02.2020 р.

 

Інформаційна довідка щодо основних проблемних питань

 

В питаннях громадського контролю за додержанням законодавства про працю

Захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок є одним із головних напрямів діяльності Федерації профспілок України та її членських організацій. Особлива увага приділяється здійсненню правозахисної роботи і громадському контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю відповідно до статті 259 КЗпП України та статті 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності.

Зазначена робота виконується інспекторами праці профспілок, кількість яких, за інформацією членських організацій ФПУ, станом на 1 лютого 2020 року налічувала 4025 осіб, з них – 70 осіб є правовими інспекторами праці.

Тільки за останні три роки правовими інспекторами праці ФПУ та її членських організацій було проведено 27314 перевірок, під час яких виявлено 86879 порушень прав членів профспілок роботодавцями. З них з питань оплати праці – 37124.

Кількість працівників, трудові та соціально-економічні права яких порушувалися, склала 368478 осіб.

З метою поновлення трудових прав працівників та на виконання законодавчо наданих повноважень профспілковими організаціями було підготовлено та направлено 15765 подань про усунення порушень  законодавства про працю, з яких 12862 надіслано роботодавцям, а також 2431 – органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування для належного реагування та вжиття відповідних заходів.

За повідомленнями, що направлялися до контролюючих органів, за три останні роки притягнуто до відповідальності 1186 посадових осіб підприємств, установ, організацій, з них до адміністративної - 403, дисциплінарної – 775, кримінальної – 18 осіб.

9140 членів профспілок одержали в судах безоплатну правову допомогу профспілкових юристів щодо захисту трудових прав, з них 449 – з питань поновлення на роботі.

Понад 423 млн. грн. присуджено на користь працівників в судах у справах, представництво в яких здійснювалося профспілковими правозахисниками.

За участю профспілок розглянуто 695 колективних трудових спорів (конфліктів) та проведено 63 страйки, в результаті чого погашено біля 1,9 млрд. грн. заробітної плати, заборгованої працівникам.

Членам профспілок надано 515796 безоплатних юридичних консультацій з питань застосування законодавства та захисту прав.

З метою посилення захисту прав членів профспілок було укладено:

- 21 червня 2018 року - Угоду про співпрацю між Державною службою України з питань праці та Федерацією професійних спілок України;

- 24 липня 2018 року - Меморандум про співпрацю між Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та ФПУ;

- 25 червня 2019 року - Меморандум про співпрацю між Федерацією професійних спілок України та Координаційним центром з надання правової допомоги. В інтересах членів профспілок із зазначеними інституціями налагоджена ефективна співпраця.

Про результати громадського контролю за додержанням законодавства про працю, здійснюваного ФПУ та її членськими організаціями, в установленому порядку двічі на рік інформуються Міністерство соціальної політики України, Державна служба України з питань праці, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та інші органи влади.

Про виявлені порушення профспілкових прав раз на рік в обов’язковому порядку повідомляється Кабінет Міністрів України.

За інформацією Ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України, яка не входить до Федерації профспілок України, однак є членом СПО об’єднань профспілок, за останні 3 роки до громадських приймалень профспілки звернулося 22 646 працівників з питань, що стосуються різних напрямків юриспруденції. За підсумками розгляду заяв працівників різного спрямування на вимогу виборних органів профспілки роботодавцями поновлено на роботі при незаконних звільненнях – 45 працівників АТ «Укрзалізниця», змінено формулювання причин звільнення – 10 працівникам, поновлено при незаконних переведеннях на іншу роботу – 42 працівника. В судовому порядку захищено право на працю, тобто поновлено на роботі з виплатою коштів за вимушений прогул – 30 працівників АТ «Укрзалізниця».

 

Щодо охорони та умов праці, зменшення кількості нещасних випадків на підприємствах, в установах, організаціях

Відповідно  до Законів України «Про охорону праці» та «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»  професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.

На сьогодні, зазначений громадський контроль здійснюють 169 технічних інспекторів праці та 1774 представників профспілок з питань охорони праці всеукраїнських і територіальних профоб’єднань ФПУ.

Щорічно технічні інспектори праці та інші представники профспілок  здійснюють приблизно 3500-4000 заходів громадського контролю (перевірок) за станом безпеки та гігієни праці на підприємствах, в  установах і організаціях. В ході їх проведення, щорічно виявляється приблизно 20000 порушень роботодавцями вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці

За результатами  проведених  перевірок  роботодавцям  щорічно надається  близько 2,5 тисяч подань з вимогою усунення виявлених порушень чинного законодавства у сфері охорони праці. 

Відповідно до наданих звітів всеукраїнських та територіальних профоб’єднань, роботодавцями за звітний період усувається 85% виявлених порушень вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці.

За проведеними дослідженнями експертами МОП спільно з вітчизняними експертами 7-8 виявлених та усунених порушень з охорони праці, навіть незначних, зберігають  1 життя людини праці.

Щорічно представники профспілок беруть участь у роботі комісій з розслідування майже 1300 нещасних випадків, з яких  в середньому 700 випадків – розслідуються комісіями  спеціального розслідування (важкі, групові  і смертельні нещасні випадки).

Завдяки активній позиції профспілкових виборних органів та їх представників у більшості випадків  вирішуються питання зняття безпідставних звинувачень потерпілих у настанні нещасних випадків, та їх зв’язку з виробництвом, що дає право потерпілим на відшкодування шкоди за рахунок Фонду соціального страхування.

Щорічно технічні інспектори праці та інші представники профспілок з охорони праці розглядають приблизно 10 тисяч звернень з питань безпеки та умов праці, порушення процедури проведення розслідування нещасних випадків та профзахворювань, які надходять від членів профспілок. На вимогу відповідних профспілкових організацій та їх об’єднань майже 90% питань, що порушуються у вказаних зверненнях вирішується на користь заявників.

Під тиском профспілок, включаючи багатотисячні акції протесту, та за результатами чисельних узгоджувальних зустрічей на рівні як фахівців, так і керівництва сторін соціального діалогу, неодноразових зустрічей членів Президії ФПУ з Міністром соціальної політики, з Прем’єр-міністром  рішенням Уряду повернуто право на достроковий вихід на пенсію за віком декільком десяткам тисяч працівників, зайнятих у шкідливих і важких умовах праці, на підприємствах металургійної  та гірничодобувної  промисловості України (постанова Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 року № 479).

Крім того, завдяки активним діям  ФПУ та профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості постановою КМУ від              14 серпня 2019 р. № 708 додатково було повернуто право на достроковий вихід на пенсію за віком працівникам, які здійснюють безпосередню організацію та контроль за виконанням робіт на гарячих участках металургійного виробництва (близько 700 чол.).

Спільний представницький орган об’єднань профспілок  постійно проводить експертизу проектів актів законодавства у сфері праці і охорони праці і не погоджує ті із них, які порушують, або зменшують обсяги прав працівників, не узгоджуються з ратифікованими Україною Конвенціями, з Конституцією України.  Якщо ж висновки  і пропозиції профспілок ігноруються,  а  законодавчі акти приймаються – профспілки застосовують такі інструменти, як акції протесту, судові позови, звернення до Міжнародної організації праці і до міжнародних профспілкових центрів.

На вимогу профспілок:

  • Кабінетом Міністрів України подано до Верховної Ради України законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення належних, безпечних і здорових умов праці» (реєстр. №8045 від 15.02.2018);
  • прийнято Концепцію реформування системи охорони праці в України та План заходів до неї (розпорядження Уряду 12 грудня 2018 року № 989-р);
  • припинено масове неправомірне скасування нормативно-правових актів з охорони праці в порушення статті 28 Закону України «Про охорону праці», а також стандартів, які відносяться до Системи стандартів безпеки і гігієни праці (ГОСТів), зокрема які використовуються при проведенні атестації робочих місць за умовами праці.
  • у 2017 році внесено зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» якими захищено право працівників, що працюють за цивільно-правовими договорами, на відшкодування і відновлення їх здоров’я у разі травмування на виробництві ;
  • розпочато спільну із сторонами соціального діалогу роботу з питань вдосконалення статистичного спостереження щодо травматизму на виробництві та приведення його показників і їх аналізу до стандартів МОП та Євростату.

Профілактичну роботу по запобіганню нещасним випадкам на виробництві, згідно із Законом України «Про охорону праці» в Україні здійснюють: роботодавці, Державна служба з питань праці, інші центральні органи виконавчої влади, Виконавча дирекція Фонду соціального  страхування  та її робочі органи в областях, в міських і обласних районах, місцеві органи виконавчої влади, профспілкові організації та їх об’єднання. Загальний результат (зменшення чи збільшення кількості нещасних випадків на виробництві) по кожному року у порівнянні з попереднім фіксує державна служба статистики. Визначити кількісний або дольовий вклад у справу зменшення числа зазначених нещасних випадків окремо кожної названої інституції, державного органу, громадського об’єднання  - не вбачається за можливе.

Профілактична робота профспілок у зазначеному напрямку полягає у здійсненні згідно з діючим законодавством (частина  шоста ст. 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»,  пункт 12. ст. 247 КЗпП, ст. 41  Закону України «Про охорону праці»)  громадського контролю за дотриманням роботодавцями законодавства про працю та про охорону праці (за створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту).

Щорічно близько 2-ох тисяч спеціально підготовлених та уповноважених виборними профспілковими органами на здійснення громадського контролю з охорони праці представників профспілок в процесі його здійснення виявляють десятки тисяч порушень вимог законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці. За результатами проведеної роботи виборними профспілковими органами і уповноваженими представниками з охорони праці  направляються тисячі подань роботодавцям в яких пропонується усунути  виявлені порушення. Беручи на контроль ці питання і  як правило, домагаючись усунення переважної більшості зазначених порушень, профспілкові організації і об’єднання таким чином вносять свій вклад в збереження життя і здоров’я працюючих громадян України.

 

В питаннях оплати праці

 

Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (ст. 21) визначено право профспілок брати участь у розробленні та здійсненні державної політики, зокрема у галузі оплати праці.

  • Щорічно аргументовані профспілкові пропозиції та зауваження до проектів Бюджетної декларації (Основних напрямів бюджетної політики) та Державного бюджету України доводяться до Уряду та Верховної Ради України (копії листів додаються).
  • Профспілкові пропозиції щодо підвищення розмірів основних державних соціальних стандартів та гарантій – прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати, мінімальної пенсії, а також щодо забезпечення в Держбюджеті видатків на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист, стипендіальне забезпечення молоді, розвиток галузей економіки як визначено законами відстоюються в рамках роботи постійно діючої тристоронньої робочої групи з проведення консультацій на всіх стадіях бюджетного процесу.
  • В рамках роботи у складі спільної робочої комісії повноважних представників Сторін з ведення переговорів щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати профспілки послідовно відстоюють позицію щодо досягнення нею фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з урахуванням витрат на освіту, охорону здоров’я, забезпечення житлом, сімейну складову та прогнозованого індексу споживчих цін.
  • Представники профспілок брали участь у:

- здійсненні науково-громадської експертизи наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг для встановлення прожиткового мінімуму (на жаль, позиція профспілок залишається неврахованою через меншість профспілкових представників у складі комісії);

- розробці Стратегії подолання бідності;

- визначенні Цілей сталого розвитку для України (зокрема, Цілей 1, 8, 10);

- розробці Програми Гідної праці МОП для України на період 2016–2019 років.

  • За ініціативи профспілок в рамках реалізації Програми гідної праці у березні 2019 року в Україні відкрито дворічний Проект МОП «Оплата праці в Україні: технічна допомога задля подолання заборгованості із заробітної плати, встановлення мінімальної заробітної плати та рівного винагородження», головною метою якого є забезпечення захисту заробітної плати шляхом удосконалення національної нормативної бази за допомогою соціального діалогу.
  • З метою забезпечення повної, продуктивної, безпечної зайнятості з гідною оплатою праці шляхом реалізації дій соціальних партнерів, з одного боку, та Міжнародної організації праці – з іншого, у грудні 2019 року в Україні розпочато роботу з планування нової Програми МОП гідної праці для України на 2020-2024 роки.
  • На засіданні Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС в Брюсселі в квітні 2018 р. презентовано напрацьований представниками ФПУ аналітичний документ «Як Україні досягти підвищення рівня реальних трудових доходів працюючих громадян?».
  • Профспілки постійно відстоюють питання оплати праці в законотворчій роботі. З метою забезпечення гідної заробітної плати профспілковими фахівцями розроблено та внесено через народних депутатів до Верховної Ради України низку законопроектів, зокрема: № 3438 від 09.11.2015, № 4900 від 06.07.2016, № 4900-1 від 13.07.2016, № 6731 від 17.07.2017. № 7002 та № 7003, 25.07.2017.

Актуалізовані профспілкові ініціативи включені до проектів Трудового кодексу (реєстр. № 2410, 2410-1) та проекту Закону України «Про працю» (реєстр. № 2708-1).

  • Профспілки проводять роз’яснювальну роботу щодо положень законодавства у сфері оплати праці та готують методичні матеріали для профспілкових фахівців, серед яких Бібліотечка голови профспілкового комітету № 3-4, 2019 «Оплата праці в Україні: основи регулювання, проблеми та шляхи їх вирішення»).
  • Виборюючи скорочення необґрунтованої нерівності в оплаті праці, зокрема працівників бюджетної сфери, профспілки домоглися від Уряду прийняття низки рішень щодо збільшення посадових окладів / підвищення тарифних розрядів працівникам бюджетної сфери (розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника І тарифного розряду ЄТС підвищився з 1113 грн. у січні 2016 року до 2102 грн. у січні 2020 року), що забезпечило зростання середньомісячної заробітної плати у 2019 році відносно 2016 року:

- майже у 2,5 рази у сфері державного управління, оборони, обов’язкового соціального страхування (до 14785 грн.);

- більш ніж вдвічі у галузі охорони здоров’я та надання соціальної допомоги (до 7020 грн.) та освіти (до 8135 грн.);

- у 1,8 рази у галузі мистецтва, спорту, розваг та відпочинку (до 8659 грн.).

  • З метою поетапної реалізації положень частини другої статті 61 Закону України «Про освіту» профспілки домоглись розроблення та затвердження Урядом Схеми посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічних і науково-педагогічних працівників державних і комунальних закладів освіти з урахуванням вимог цього Закону (постанова КМУ від 10 липня 2019 р. № 822 «Про оплату праці педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів і установ освіти і науки»). На жаль, ігноруючи позицію профспілок, вже у листопаді 2019 року новосформований КМУ рішенням від 15.11.2019 № 1044 зупинив її дію до 2021 року через брак коштів.
  • За ініціативи та активної участі профспілок проблемні питання оплати праці працівників бюджетної сфери та державних підприємств стали предметом розгляду слухань Комітету ВРУ з питань соціальної політики 10.04.2019.

 

Керуючись ст. 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» з метою забезпечення гідної оплати праці профспілки брали участь у колективних переговорах з укладання Генеральної угоди, колективних договорів і угод.

  • З метою реалізації конституційних прав на гідну оплату праці профспілки відстояли включення до чинної Генеральної угоди низки положень, якими передбачено встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімального посадового окладу відповідно до норм національного законодавства та міжнародних зобов’язань України, визначено на найближчі періоди орієнтири зростання заробітної плати, а також шляхи щодо забезпечення своєчасності її виплати, зокрема:

- встановлення мінімальної зарплати з урахуванням фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також норм національного та міжнародного законодавства, зокрема Конвенцій МОП № 117 і № 131 (п. 2.2.);

- досягнення мінімальною заробітною платою 50% середньомісячної зарплати на кінець року (п. 2.6.);

- скорочення розриву між посадовим окладом (тарифною ставкою) працівника I тарифного розряду ЄТС та фактичним розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2.4.);

- досягнення українською заробітною платою хоча б 50% середнього рівня оплати праці в чотирьох країнах Східної Європи, де найбільше використовується праця українців - Польщі, Угорщини, Чехії, Литві (п.2.13);

- вжиття заходів для повного погашення та недопущення утворення нової заборгованості з виплати заробітної плати (пп.2.22–2.26).

Під час переговорів з укладення Генеральної угоди на 2019-2021 роки Профспілкова сторона захистила право профспілок бюджетної сфери на участь у переговорному процесі та поширення її норм з питань оплати праці на всіх працівників.

  • Встановлення в Генеральній угоді розміру тарифної ставки робітника І розряду небюджетної сфери не менше 110 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб дозволило профспілкам у низці галузей економіки вибороти закріплення цього показника на більш високому рівні, зокрема:

- 150 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб (Галузева Угода авіаційної промисловості України на 2019-2020 року);

- 231 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб (Галузева угода між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Профспілкою працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України на 2019-2020 роки);

- прожитковий мінімум для працездатних осіб, збільшений на коефіцієнти: - 3,234 на підземних роботах; - 1,514 на роботах на поверхні шахт (Галузева Угода між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об’єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості (зміни від 2018 року).

  • Загалом практика свідчить, що на підприємствах, де є профспілкові організації, соціальні гарантії та умови оплати праці є кращими від законодавчого рівня та рівня, визначеного Генеральною угодою. Зокрема, у низці колективних договорів та угод діють норми, які передбачають:

- доплату за роботу в нічний час в розмірі 40 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) (Колективний договір ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» на 2018 рік, Колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом ПАТ «Сумбуд» на 2016-2018 р., Колективний договір ТОВ «Кларіант Україна» на 2017-2018 рр.);

доплату за наставництво молодих спеціалістів (Колективний договір ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» на 2018 рік);

- встановлення підвищувальних коефіцієнтів до годинних тарифних ставок працівників за виконання окремих видів робіт (Колективний договір ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» на 2018 рік);

-  щомісячні доплати жінкам, які досягли 55-річного віку і мають відповідний стаж роботи на підприємстві, від 5-10 % мінімальної заробітної плати (Колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом ПАТ «Сумбуд» на 2016-2018 р.);

- двічі на рік підвищення заробітної плати не менш ніж на 10 % вище за рівень офіційної інфляції (Галузева Угода авіаційної промисловості України на 2019-2020 роки).

 

Наразі ситуація з оплатою праці наступна:

  • Профспілки вибороли підвищення мінімальної заробітної зарплати з 1 січня 2017 р. вдвічі – до 3200 грн., що забезпечило у 2017 році:

- зростання заробітної плати одразу 4 млн. працівників,

- підвищення номінальних доходів населення на 24,4%,

- збільшення порівняно із 2016 роком надходжень від податків і зборів до бюджетів всіх рівнів (з ПДФО - на 25,5 % або на 15,2 млрд. грн.), Пенсійного фонду та фондів соціального страхування (ЄСВ - на 49,0 млрд. грн).

За висновками вітчизняних експертів, в т.ч. НБУ, підвищення мінімальної заробітної плати, а відтак споживчого попиту населення забезпечили зростання реального ВВП (на 2,5 % у 2017 році та на 3,3 % у 2018 році).

При цьому, песимістичний прогноз щодо скачку інфляції не виправдався: фактичний індекс споживчих цін у 2017 році (114,4% у середньому до попереднього року) перевищив лише на 1,5 в.п. прогнозний (112,9%).

  • В цілому, з 2016 року мінімальна заробітна плата в Україні зросла майже у 3,5 рази – з 1378 грн до 4723 грн у 2020 році.
  • Середня заробітна плата в Україні у грудні 2019 року зросла до 12264 грн. або 468 євро, що свідчить про її наближення до 50% середнього рівня оплати праці в чотирьох країнах Східної Європи, в яких найбільше використовується праця українців (Польща, Угорщина, Чехія, Литва), як це передбачено п. 2.13 Генеральної угоди.
  • Разом з тим, політика Уряду, відображена в Основних прогнозних макропоказниках економічного і соціального розвитку України на 2020-2022 роки, зокрема щодо запланованого зниження темпів зростання номінальної (з 137,1% у 2017 році до 112,9% у 2022 році) та реальної (з 119,1% у 2017 до 107,2% у 2022) заробітної плати, несе загрозу невиконання Україною взятих на себе зобов’язань в рамках реалізації Угоди про асоціацію України з ЄС щодо забезпечення гідної праці та скорочення бідності.
  • Крім того, законодавчо встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн), який є основою для визначенні розмірів мінімальних гарантій в оплаті праці, залишається заниженим у 2,3 рази порівняно з його фактичним розміром (у цінах грудня 2019 – 4815 грн).

  Відповідно до ст. 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про працю. 

Актуальною залишається проблема невиплати заробітної плати. За останні три роки заборгованість зросла на 70% та, за даними Держстату, станом на 01.01.2020 р. сягнула 3,03 млрд. грн.

  • Зазначену проблему профспілки піднімали на зустрічах з Урядом, на круглих столах та нарадах у Комітеті ВРУ з питань соціальної політики (зокрема 19.12.2018, 02.07.2019, 16.10.2019), за результатами яких було надано низку доручень та рекомендацій.
  • Профспілкові організації всіх рівнів ініціюють розгляд питання погашення заборгованості із заробітної плати на засіданнях органів державної та місцевої виконавчої влади, тристоронніх соціально-економічних рад, беруть активну участь у роботі тимчасових комісій з питань погашення заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат, комісіях по трудових спорах, а також сприяють організації та надають правову допомогу членам профспілок з подання позовних заяв до судів та вступу в колективні (індивідуальні) трудові спори (конфлікти).
  • Разом з тим, порушуючи Положення про Комісію з питань погашення заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат та вищезазначені доручення Урядом не забезпечено регулярного проведення засідань Комісії: у 2017 році відбулося лише 2 її засідання, у 2018 та 2019 роках – жодного. Пропозиції профспілок щодо активізації роботи Комісії та організації контролю за виконанням прийнятих рішень залишилися не реалізованими.
  • Незважаючи на неодноразові профспілкові звернення до Уряду, не скасовано норму постанови КМУ від 19.05.1999 р. № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» (внесена постановою КМУ від 11.11.2015 р. № 1034 без погодження з СПО об’єднань профспілок) щодо можливості преміювання керівників державних та комунальних підприємств у разі наявності заборгованості з виплати заробітної плати.
  • Через недостатнє державне фінансування періодично виникає заборгованість з виплати заробітної плати в бюджетних галузях.

Задля забезпечення достатнього бюджетного фінансування бюджетних галузей та підприємств і установ, що фінансуються з бюджету, профспілки здійснювали системні заходи на національному рівні для донесення аргументованої позиції до влади з метою врахування її у державних бюджетах.

Лише у 2019 році вдалося вибороти виділення додаткових бюджетних коштів понад 2,6 млрд грн для погашення заборгованості та забезпечення своєчасної виплати заробітної плати працівникам, в т.ч. 1,3 млрд грн для працівників державних підприємств вугільної галузі та 1,3 млрд грн за рахунок перерозподілу бюджетних видатків для забезпечення своєчасної оплати праці працівникам бюджетної сфери в галузях охорони здоров’я та освіти.

  • На допомогу профспілковим організаціям ФПУ розроблено Технологічну карту дій у разі виникнення заборгованості із виплати зарплати (розміщено на сайті ФПУ, включено до Збірника нормативно-правових документів та практичних рекомендацій з профспілкової діяльності «Профспілковий довідник» та Бібліотечки голови профспілкового комітету № 3-4, 2019).
  • Найбільш незахищеними залишаються працівники збанкрутілих і ліквідованих підприємств (станом на 01.01.2020 року заборговано 781,5 млн. грн.), які не отримують заробітну плату в разі недостатності ліквідаційного майна. Завдання щодо посилення економічного захисту працівників у разі невиплати заробітної плати, зокрема шляхом створення в Україні гарантійної установи, як це рекомендовано Європейською соціальною хартією (переглянутою) і частиною III Конвенції МОП № 173, за наполяганням профспілок включалося до Генеральних угод, затверджувалося рішеннями Уряду (розпорядження КМУ від 22.07.2016 № 517-р, від 28.03.2018 р. № 244-р, від 18.12.2018 № 1106-р), але до цих пір не вирішено на законодавчому рівні.
  • ФПУ неодноразово зверталася до міжнародних організацій щодо сприяння у вирішенні проблеми зарплатної заборгованості, зокрема у 2015 та 2017 рр. до генерального директора МБП Гая Райдера, у травні 2017 р. до Національного координатора МОП в Україні, у листопаді 2018 р. до генерального секретаря МКП Шаран Барроу.

Також звертаємо увагу, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі. Водночас, ст. 9 ЗУ «Про колективні договори і угоди» встановлено, що положення колективного договору, зокрема щодо оплати праці, поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Зважаючи на викладене, профспілкові організації скеровують свою діяльність на забезпечення гідного рівня заробітної плати всіх працівників, а заробітна плата члена профспілки не відрізняється від зарплат працівників, які не є членами профспілок. Отже, й фінансовими органами роботодавців не здійснюється облік розмірів заробітних плат працівників залежно від членства у профспілці. Відтак, для визначення загальної картини в державі щодо розподілу працівників за розмірами заробітної плати доцільно користуватися офіційними статистичними даними, які готує Держстат за встановленими методиками.

У разі отримання звернень від працівників щодо порушення їх трудових прав, зокрема у сфері оплати праці, профспілками здійснюються заходи щодо їх поновлення із застосуванням всіх незаборонених законодавством методів та інструментів.

 

В сфері розвитку економіки та створення нових робочих місць

 

Сьогодні перед Україною постали важливі завдання з відновлення роботи всього промислового комплексу, підвищення темпів зростання економіки, зупинення міграції людського капіталу за кордон, відкриття нових промислових підприємств і створення нових високопродуктивних робочих місць з гідними умовами праці і високою заробітною платою.

Водночас профспілки вимушені констатувати, що протягом останніх років економічна ситуація в Україні залишалася досить складною.

Програмою діяльності Кабінету Міністрів України передбачається протягом 5 років досягти росту ВВП на 40%, створити 1 млн нових робочих місць, залучити 50 млрд доларів прямих іноземних інвестицій, забезпечити кожного українця доходом на рівні реального прожиткового мінімуму.

Проте, відсутність схваленої Урядом Стратегії розвитку промислового комплексу України, галузевих стратегій та програм розвитку, стратегічного документа з питань збереження і розвитку трудового потенціалу та єдиної політики зайнятості призвела до падіння рівня виробництва товарної продукції.

Згідно з даними Держстату, у грудні минулого року вітчизняна промисловість вчергове погіршила показники діяльності. Зокрема, грудневе виробництво промислової продукції порівняно з попереднім місяцем скоротилося на 1,1%, а порівняно з груднем 2018 року скорочення становило 8,3%. У цілому за 2019 рік обсяги промислового виробництва скоротилися на 1,8%. При цьому динаміка залишається негативною і на початку 2020 року. Взагалі обсяги виробництва у промисловості впали на 30% у порівнянні з 2013 роком.

Так Стратегія розвитку промислового комплексу України, яка розроблялась Мінекономрозвитку протягом 4 років, з 2016 по 2019 роки, досі не схвалена Урядом. Профспілками неодноразово підкреслювалось, що у проекті Стратегії не відображено пріоритети розвитку окремих галузей промисловості, їх конкретні проблемні питання, зокрема, не передбачено державної підтримки галузевого розвитку, відсутні подальші наміри щодо розроблення Державної цільової програми розвитку промисловості України та галузевих програм розвитку.

Слід зазначити, що профспілкові пропозиції до проекту Стратегії (щодо стану забезпечення кадрами промисловості  та розвитку трудового потенціалу України) чотири рази надсилалися до Мінекономрозвитку (копії листів № 05/01-15/1060 від 18.10.2017, № 01-13/76-спо від 31.01.2018, № 01-13/170-спо від 03.03.2018, № 01-12/177-спо від 31.07.2019 додаються), але не були враховані.

Зокрема, у пропозиціях передбачалися напрями вирішення окремих проблемних питань: подолання кризи ринку праці; забезпечення економіки кваліфікованими кадрами; пом’якшення наслідків демографічної кризи на виробництві, а також шляхи їх реалізації.

Крім того, профспілки звертались до Першого віце-прем’єр-міністра України – Міністра економічного розвитку і торгівлі щодо проведення низки зустрічей з метою обговорення актуальних проблем та перспектив подальшого розвитку промислових галузей економіки, трудового потенціалу, політики цін і тарифів (копія листа № 01-13/20-спо від 12.01.2018 додається). Підготовлені та надані пропозиції членських організацій ФПУ щодо шляхів вирішення проблемних питань у галузях промисловості та аналіз основних законопроектів, що стосуються розвитку промислової сфери. Слід зазначити, що галузеві зустрічі з профспілками не відбулись, більшість профспілкових пропозицій так і не була реалізована.

 

Щодо негативних тенденцій на ринку праці

 

За результатами виконання Генеральної угоди на 2016-2017 роки станом на 01.01.2019 р. в рамках пунктів 1.8, 1.17 рекомендоване Кабінету Міністрів України цільове засідання Уряду з розгляду питання про збереження та розвиток трудового потенціалу України в 2018 році не проводилось.

У свою чергу, за результатами проведення засідання НТСЕР 05.04.2018 Урядовій стороні було повторно рекомендовано провести цільове засідання. Натомість, 17.01.2019 р. проведено лише нараду Мінсоцполітики з питань збереження та розвитку трудового потенціалу, яка не дала очікуваних результатів, адже зазначені питання не були обговорені належним чином.

Передбачене пунктами 1.6.3, 1.6.9 Генеральної угоди на 2019-2021 роки удосконалення механізмів прогнозування потреб у кадрах та системи середньострокового прогнозування розвитку ринку праці виконується частково, адже з моменту утворення робочої групи з питань прогнозування тенденцій на ринку праці України (наказ Мінсоцполітики від 04.05.2017 №737) було проведено виключно установче засідання.

У свою чергу, Програма дій Уряду щодо Цілі 7.3 «Українські працівники мають легальну роботу і витрачають менше часу на пошук нової легальної роботи» передбачає зниження рівня безробіття з 9,6% до 5% і підвищення зайнятості працездатного населення з 66% до 70%, і в черговий раз завищує реальні показники. Сьогодні рівень зайнятості населення становить лише 51,9% працездатного населення. Також Ціль 7.3 Програми акцентує увагу на лібералізації трудового законодавства та реформуванні Державного центру зайнятості. Однак, жодним чином не згадується про необхідність розроблення і впровадження стратегічного документа з питань збереження і розвитку трудового потенціалу та політики зайнятості на середньостроковий період.

Розроблений у серпні 2018 року Мінсоцполітики проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (зміни до Закону України «Про зайнятість населення та загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття») не підтримано профспілковою Стороною у запропонованій редакції через наявність низки зауважень. Проте, після обговорення відповідного проекту на тристоронньому семінарі, організованому у квітні 2019 р. Міжнародною організацією праці (МОП) в рамках проекту «Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні», доопрацьований законопроект не надходив, а робочі зустрічі з його подальшого доопрацювання Урядовою стороною не проводились.

Натомість, в діючий Закон України «Про зайнятість населення» постійно і безсистемно пропонуються зміни.

 

Щодо державної цінової політики

Ще у 2016 році Урядом, за пропозицією Мінекономрозвитку, було запроваджено пілотний проект щодо ціноутворення на товари і послуги у сфері виробництва та реалізації продовольчих товарів. Пілотним проектом передбачалося скасування цінового регулювання на продовольчі товари на три місяці, протягом яких буде проводитися ретельний моніторинг цін. За результатами проведення такого проекту передбачалося прийняти рішення про подальшу долю цінового регулювання на окремі продукти харчування. (Постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 656 «Про реалізацію пілотного проекту щодо тимчасового обмеження застосування постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р.

№ 1548 та постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 1222)

Держрегулювання в Україні регламентувалося постановами Уряду 1996 і 2007 років, які забороняли торговельні надбавки вище 15% на соціально значущу продовольчу продукцію. До таких товарів належали: борошно, хліб простої рецептури, макаронні вироби вітчизняного виробництва з нетвердих сортів пшениці, крупи, цукор, яловичина, свинина з кістками, м'ясо птиці в тушках, ковбаси варені 1 сорту, молоко жирністю 2,5%, сметана жирністю 20%, масло вершкове жирністю 72%, сир жирністю 9%, яйця курячі, олія. Загалом 15 позицій харчових товарів першої необхідності для забезпечення базових потреб харчування людини.

Наприкінці грудня 2016 року експеримент було визнано виправданим. Не дивлячись на те, що за інформацією Держстату, при загальному зростанні цін у першому півріччі 2017 року на 8,2%, ціни на масло виросли на 28,8%, на молоко – на 27,3%, м’ясо і м’ясопродукти – на 25,5%, Урядом вже з 1 липня 2017 року було остаточно скасовано державне регулювання цін на соціально значущу продовольчу продукцію. (Постанова Кабінету Міністрів України прийняв постанову від 7 червня 2017 р. № 394 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. №1548 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»)

Результатом такого невиваженого рішення, без обговорення та консультацій із соціальними партнерами, в порушення пункту 1.9 Генеральної угоди на 2016 - 2017 роки, стало різке підвищення цін на низку соціально важливих продовольчих товарів. Тенденція зростання цін на окремі соціально значущі харчові продукти більш швидкими темпами ніж темпи інфляції зберігалась і в 2018 та 2019 роках. Так, якщо базова інфляція у 2018 році становила 8,7 %, то ціни на хліб зросли на 10,5%, на макаронні вироби – на 19,0%, на м’ясо та м’ясопродукти – 16,5%, на молоко – 14,7%, на яйця – 34,1%, на масло – 14,5%. У 2019 році при базовій інфляції 3,9 % ціни на хліб зросли на 17,7%, на макаронні вироби –10,9%, на молоко –10,6%, на масло –10,2%.

На жаль, Урядом не запропоновано жодних альтернатив. Компенсувати скасування держрегулювання теоретично могли б адресні продовольчі програми, які розраховані на найбільш соціально уразливі категорії населення, зменшення ПДВ на продукти харчування, перегляд вартості споживчого кошику, підвищення розміру прожиткового мінімуму, реформування оплати праці тощо.

Профспілки зверталися до Прем’єр-міністра щодо проведення невідкладної зустрічі із залученням профспілок, громадських організацій у сфері захисту прав споживачів, експертів з питань ціноутворення для напрацювання та прийняття відповідних рішень з метою термінового вжиття заходів щодо припинення необґрунтованого постійного зростання цін на соціально значущі продовольчі товари та зняття соціальної напруги у суспільстві (копія листа ФПУ від 12.10.2017 № 05/01-15/1040 додається). Нажаль, такі зустрічі не відбулися.

Мінекономрозвитку, на відповідне доручення Уряду, повідомило про наміри створення у майбутньому ефективної системи забезпечення цінової стабільності. А також про те, що на початку 2018 році планується проведення низки публічних заходів з питань ціноутворення (копії доручення Кабінету Міністрів України від 31.10.2017 № 41141/1/1-17 та листа-відповіді Мінекономрозвитку від 23.11.2017 № 3805-01/42987-07 додаються). Проте, профспілки до участі у таких заходах не залучались.

Крім того, у липні 2019 року на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку було розміщено проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реалізації державної політики щодо створення ефективної системи забезпечення цінової стабільності», а також три варіанти політичної пропозиції з цього питання. ФПУ у своєму листі ще у березні 2018 року

(копії листа ФПУ від 23.03.2018 № 04/01-16/273 та листа-відповідь Мінекономрозвитку від 30.04.2018 № 3805-05/18665-07 додаються) звернулась із проханням залучити профспілкових фахівців до розроблення відповідних ініціатив. Слід зазначити, пунктом 3.34 Генеральної Угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2019-2021 роки передбачено, зокрема, що нормативно - правові акти з питань основних напрямів державної цінової політики приймаються після обговорення у постійно діючих тристоронніх дорадчих органах, утворених за участю представників Сторін цієї Угоди, проте, до розроблення та розгляду цих проектів Профспілкова Сторона не залучалася.

 

Щодо зменшення чисельності членів профспілок

На сьогодні є низка зовнішніх та внутрішніх проблем, які становлять загрозу профспілковому руху. Зокрема, це системне і глобальне порушення прав людини в Україні, незважаючи на те, що права профспілок віднесені ООН до основоположних прав громадян, слабкість впливу держави, інститутів соціального діалогу на забезпечення гідних умов для праці і життя в країні, що, як наслідок, породжує зневіру, бідність, масову трудову міграцію та втрату трудового потенціалу.

Членами профспілок переважно є наймані працівники підприємств, установ та організацій, а також молодь, яка навчається у закладах вищої, професійно-технічної і професійної освіти, в  меншій мірі – приватні особи-підприємці та зайняті у них особи.

Як правило на підприємствах, в установах, організаціях, де склались сталі трудові колективи, працівники об’єднуються у профспілкові організації з метою представлення та захисту своїх інтересів і ведення переговорів.

Міністерством юстиції в Україні зареєстровано 177 всеукраїнських профспілок та 18 національних профоб’єднань. Федерація профспілок України охоплює профспілковим членством 4,8 млн. спілчан з 44 всеукраїнських профспілок та 25 територіальних профоб’єднань. Значна кількість всеукраїнських профспілок зареєстровано на регіональному та місцевих рівнях.

Серед членів профспілок, які входять до Федерації профспілок України найбільшу чисельність складають працівники промисловості, сільського господарства, закладів освіти, охорони здоров’я, державних установ, житлово-комунального господарства. Рівень участі у профспілках на підприємствах, в установах, де є профспілкові організації ФПУ, залишається досить високим і становить 84% від кількості працюючих та тих, хто навчається.

Однак слід зауважити, що в цілому в Україні  рівень охоплення профспілковим членством становить близько 50% від загальної чисельності найманих працівників. Такий показник є меншим, ніж у скандинавських країнах, але більшим, ніж в країнах Західної Європи. Так, у Швеції профспілковим членством охоплено 78% працюючих, у Данії – 70,4%, Фінляндії – 74,1%, тобто профспілки об’єднують близько 2/3 найманих працівників. Інша ситуація спостерігається у країнах Західної Європи: в Австрії, Італії, Ірландії – близько 35%,  Німеччині – 22,6%,  Іспанії – 16,3%, у Франції –  8,3%.

Політична та соціально-економічна ситуація – є об’єктивним чинником, що впливає і відображається на зменшенні кількості членів профспілок.

У 2014 році через анексію Криму і агресію Росії на сході України, ФПУ тимчасово втрачено членські організації в м. Севастополі та АР Крим загальною чисельністю 296 тис. спілчан, а також в Донецькій і Луганській – понад 900 тис. спілчан.

За профспілковими статистичними даними за останні роки продовжується скорочення кількості найманих працівників на підприємствах, в установах, організаціях, що призводить до зменшення і чисельності  членів профспілок.

Про тенденцію щорічного зменшення кількості працюючих в цілому в Україні свідчить й офіційна інформація Держстату.

Зокрема:

у 2016 році в промисловості відбулось зменшення кількості працівників на 3%, в сільському господарстві – 2,2%,  в освіті – 2,5%, в охороні здоров’я – 2,1%; в державному управлінні й обов’язковому соціальному страхуванні – 2,9%;

у 2017 році в промисловості відбулось зменшення на 3,4 %, в сільському господарстві – 1,3%, в освіті – 0,3%, в охороні здоров’я – 1,3%;

у 2018 році в промисловості відбулось зменшення на 1,8%, в сільському господарстві – 2%, в освіті – 2,3%, в охороні здоров’я – 4,5%; в державному управлінні й обов’язковому соціальному страхуванні – 1,8%.

Загальний спад виробництва, масова приватизація призводять до скорочення чисельності зайнятих у традиційних галузях економіки – в промисловості (передусім у вугільній, металургійній, машино і приладо будуванні), в агропромисловому комплексі, та скорочення робочих місць на підприємствах за рахунок їх реорганізації, структурної перебудови, у т.ч. оптимізації як виробничих структур чи ліквідації.

Чисельність в профспілках зменшилась значним чином й у зв’язку з відтоком  працівників за кордон.

Процеси децентралізації також впливають на зменшення профспілкового членства. Так, на зменшенні профспілкового членства в -державних, бюджетних та комунальних установах позначається триваюча реорганізація та оптимізація установ бюджетної сфери (утворення госпітальних округів, опорних шкіл, об’єднання загальноосвітніх і дошкільних закладів тощо), закриття закладів культури.

Серед причин зменшення профчленства також є зміна структури зайнятості.

Зокрема у випадках закриття (реорганізації) містоутворюючих підприємств, більшість вивільнених працівників переходять до сфери малого бізнесу, значна частина якого  (торгівля,  сфера обслуговування, автотранспорт і його обслуговування тощо) знаходиться в тіні.

Також поширюються нетипові форми зайнятості (робота за цивільно-правовими договорами, аутсорсинг, аутстафінг, зайнятість в домашньому господарстві, дистанційна позаштатна робота тощо). Відбуваються зміни – від набору персоналу до замовлення (тимчасового, разового) робіт і послуг окремим особам, і у більшості випадків – це тіньова сфера. При таких формах відсутній колектив працівників, на базі якого, як правило, і утворюється профспілкова організація. Окремого дослідження потребує вивчення утворення профспілок у транснаціональних корпораціях.

Наразі профспілки орієнтують свою роботу також на об’єднання працівників цих сфер і форм зайнятості.