З метою виконання доручення Голови ФПУ Федерація направили членським олрганізаціям проект Відкритого листа Президенту України для погодження його редакції (додається).

     

ПРОЕКТ

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК УКРАЇНИ

ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ПЕТРА ПОРОШЕНКА

 

Шановний Петре Олексійовичу!

 

     Профспілкові об'єднання України від імені наймасовіших громадських організацій, суспільства, всіх працюючих громадян країни, ветеранів праці, студентства звертаються до Вас, розраховуючи на розуміння та швидке і справедливе рішення.

     Четвертий рік триває розпочата попередньою владою антипрофспілкова кампанія, спрямована  на підрив активності профспілкових організацій, дискримінацію перед суспільством і особливо — силове, незаконне вилучення належних їм соціальних об'єктів.

    В 2011 році органами прокуратури подано сотні судових позовів до ФПУ, обласних об'єднань профспілок з однією вимогою — відібрати належні на абсолютно законних підставах мільйонам членів профспілок санаторії, туристичні бази, навчальні центри, інші об'єкти. У позовах було «притягнуто за вуха» сумнозвісні постанови Верховної Ради від 1992 та 1994 років про визнання з 24 сёрпня 1991 року державною власністю майна всіх колишніх загальносоюзних організацій.

       При цьому не наведено жодного юридично підтвердженого факту про участь радянської держави у будівництві нинішніх профспілкових об'єктів хоча б на одну копійку.

     Фактично головним правовим аргументом прокурорів для позбавлення профспілок майна став сам факт перебування. українських працівників у загальносоюзних профспілках радянського періоду. Так, це правда, люди не мали тоді іншого вибору. Однак, позбавляти на цій підставі матеріальної основи громадську організацію, яка ще в 1990 році, за рік до розпаду радянської системи вийшла зі складу профспілок ВЦРПС, утворила національний профцентр, всіляко сприяла розбудові незалежної України та її економіки, не тільки незаконно але й аморально.

     Прийняті через 2-4 роки постанови Верховної Ради не мають до українських профспілок жодного відношення, все майно ФПУ набуто за рахунок праці та внесків 25 мільйонів членів профспілок України. Впродовж 1990-х і в подальші роки незалежна Україна повністю підтвердила право власності профспілок, видавши офіційні державні свідоцтва.

         І коли це право було піддано сумніву деякими державними структурами, ми відкрито пройшли всі судові інстанції. В 1997 році Вищий арбітражний суд України двічі відмовив у задоволення позову Фонду державного майна до ФПУ з цього питання.    

    Слід зазначити - було багато порядних суддів, які відмовили у задоволенні претензій рейдерів, твердо спираючись на Закон і совість. Таких рішень десятки, і профспілки вдячні цим чесним людям.

     Здавалось, питання вирішено остаточно і справедливо. Однак, нова хвиля атак на профспілки розпочалася в 2011 році, її замовником стала відома провладна сім’я.

    Апогею рейдерська атака досягла на початку грудня 2013 року, коли профспілки підтримали учасників Євромайдану, дали їм притулок у своєму будинку на Майдані Незалежності, зігріли і захистили від переслідувань.

    Реакція влади була миттєвою - протягом тижня прийнято І3 незаконних судових рішень про фактичну конфіскацію майнових об’єктів ФПУ. Весь профспілковий апарат по кілька разів пройшов через допити слідчих як співучасники, на думку слідчих, масових кримінальних заворушень. Будинок профспілок спалено спецпідрозділами.

     Нам була зрозумілою логіка рейдерської сім’ї. З її точки зору Закон і народ - це ніщо, е лише право сильного.

     Ми боролись, як могли, і небезуспішно. На сьогодні збережені від розграбування і успішно діють санаторії, у яких за направленням медичних закладів і трудових колективів отримують лікування, проходять післяопераційну реабілітацію сотні тисяч хворих працівників, їхніх дітей, працюють професійні колективи.

   .

     За багато років професійні спілки, як соціально відповідальні власники, модернізували і розвинули повноцінну санаторно-курортну систему, курортну медичну науку, фактично - зберегли для потреб країни унікальну конкурентоспроможну галузь національної економіки, чого ніяк не скажеш про комунальні, відомчі та інші державні санаторії, інші об'єкти соціального призначення, переважна більшість яких за 20 років майже безплатно « передано у надійні руки» під час приватизації і подальша доля яких невідома.

    

      Наразі профспілкові оздоровниці, заклади туризму, культури, спорту, дитячі оздоровчі табори незмінно слугують простим людям і залишаються єдиним місцем надання доступних і кваліфікованих послуг українським родинам. В профспілкових санаторіях щорічно забезпечується професійне санаторно-курортне лікування десяткам тисяч робітників, що зайняті у важких та шкідливих умовах, інвалідів праці, а віднедавна - учасників АТО, населенню, постраждалому від бойових дій.

    

     Зважаючи на гостроту поточного моменту, Збройним силам України передано санаторії в містах Слов'янську та Очакові, тисячам тимчасово переміщених зі Сходу сімей надано притулок в діючих санаторіях.

     Сьогодні профспілковий майновий комплекс працює прозоро, надає необхідні суспільству соціальні послуги, зайняті десятки тисяч робочих місць, щороку сплачується понад 450 мільйонів гривень податків, внески до Пенсійного та інших страхових фондів.

 

      Після Революції Гідності рік тому всі сподівались, що влада стала новою, демократичною, справедливою, очищеною від особистих інтересів, корупції та замовлень. На жаль, реальні події показують інше.

      

     Естафету рейдерської сім’ї швидко підхопили замовники, бажаючі погріти руки на профспілках. Прокурори знову потяглись до судів з позовами та скаргами. З'явилися нові незаконні рішення про нібито визнання за державою права власності на об'єкти, законним власником яких протягом десятків років були і залишаються профспілки.

     

      Тепер долучено суддів Верховного Суду, які всупереч Закону, `виходячи лише «з власної правосвідомості», готові конфіскувати майно профспілок і вже приймають необхідні комусь рішення. Одночасно штучно підігрівається інтерес до профспілкового майна у засобах масової інформації.

         Невже у Верховному Суді не знають, що Конституція визнала право власності непорушним, а примусове відчуження може бути застосоване лише на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості? Що змусило суддів закрити очі на загальноприйнятий у світі принцип безумовної недоторканості законно набутого права власності, закріплене в українському законодавстві право набувальної власності, і ще багато інших обов'язкових норм, через які не дозволить собі переступити відповідальний юрист?

  

      Нагадаємо, що в 2008 році, до приходу попередньої влади, той же Верховний Суд України категорично відмовив Генеральній прокуратурі у розгляді заяви щодо визнання незаконним створення профспілкових господарських товариств, будучи переконаним, що законні підстави для такої заяви відсутні.

     

      Тепер, прикриваючись державними інтересами, до атак на профспілкові об'єкти долучилися і місцеві «князьки». Їхні апетити зосередились не тільки на санаторіях і туристичних закладах. За такими ж схемами почали «відтискати» навчальні центри, заклади культури, спорту, дитячі оздоровчі табори і навіть адміністративні будівлі профспілок - Єдине місце в регіоні, куди прості люди ще можуть вільно прийти, поскаржитись на порушені права і безоплатно отримати реальну допомогу.

      Нікого не цікавить подальша доля цих закладів та їх робота для людей. Реальний інтерес - це ласі земельні ділянки і будівлі в курортних зонах та центрах міст.

    

     Неодноразові звернення до в.о. Президента України Турчинова О.В. та Прем'єр-міністра України Яценюка А.П, залишилися без відповіді. Позиції керівників держави профспілки так і не почули та не змогли довести до людей.

     Так само залишено без наслідків прохання профспілок розслідувати обставини спалення Будинку профспілок на Майдані Незалежності, не встановлено винних, не визначено заходи державної підтримки. Фактично держава відвернулась від організації, постраждалої від дій силової державної структури.

      

      Важко уявити, щоб у будь-якій країні Європи, куди рухається наша країна, так цинічно і відверто порушувалися права, силою, незаконно відбиралося майно правозахисної громадської організації.

     Складається враження - профспілки активно підштовхують до вибору інших, більш радикальних способів захисту своїх прав та інтересів, які в надзвичайно складний і важкий для країни час можуть похитнути крихкий мир у суспільстві, що вкрай необхідний для країни, яка стала на шлях масштабних реформ.

    

Шановний пане Президенте!

 

Прості люди, трудовий народ, десятки тисяч профспілкових активістів. ще впевнені, що сьогодні правда,справедливість, законність - це не порожній звук, в країні діють Конституція і закони, поважаються права людини, на сторожі яких стоїть обраний народом Президент України.

Переконані, що справедливе рішення можливо знайти всередині країни, щоб не судитись з власною державою в Європейському суді з прав людини.

Ми готові до зустрічі і надамо Вам для розгляду всі необхідні матеріали. Спілчани щиро вірять, що верховенство права, справедливість і повага до Закону залишаються нормою життя в нашій країні.

Спілчани щиро вірять, що верховенство права, справедливість і повага до Закону залишаються нормою життя в нашій країні.