Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Пунктом 2 статті 21 глави 4 Кодексу цивільного захисту України (далі – КЦЗ України) встановлено, що громадяни України зобов’язані дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях.
Статтею 141 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) передбачено, що роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Статтею 158 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов’язаний вживати заходів для забезпечення безпеки і захисту фізичного та психічного здоров’я працівників, здійснювати профілактику ризиків та напруги на робочому місці, проводити інформаційні, навчальні та організаційні заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню).
Відповідно до ст.20 КЦЗ України, до обов’язків суб’єктів господарювання відноситься забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об’єктах суб’єкта господарювання.
Отже, роботодавець приймає та видає певний документ з алгоритмом дій або правилами поведінки працівників у надзвичайних ситуаціях, відповідно до якого працівники діють під час оголошення повітряної тривоги. У разі, якщо у роботодавця відсутній такий документ, працівники повинні діяти за загальними правилами поведінки під час оголошення повітряної тривоги в умовах воєнного стану.
Таким чином, відсутність працівника на робочому місці під час оголошеної повітряної тривоги, а саме перебування в укритті, є поважною причиною, що виключає вину працівника та не вважається прогулом без поважних причин.