Декларація Лугано підштовхує до модернізації та інвестицій, але критики говорять про необхідність справедливої ​​реконструкції.

Автор: Томас Роулі

Дата: 7 липня 2022 року

Джерело: openDemocracy

Підтримувані Великобританією плани відновлення України після війни «абсолютно марні» і нічого не зроблять для захисту трудящих, попередили керівники профспілок країни після того, як ці плани були представлені цього тижня.

За їхніми словами, плани відновлення України мають включати чітку роль профспілок та положення щодо покращення умов праці та навчання працівників. Однак профспілкові організації не були представлені на національних та міжнародних переговорах, під час яких було розроблено плани, підписані 40 державами.

Декларація Лугано була презентована на міжнародній конференції у Швейцарії у вівторок.

Декларацію підписали ЄС, Велика Британія та США. Документ виступає за програму реконструкції, модернізації та інвестицій для України за підтримки західних урядів та банків.

Виступаючи на заході, Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що короткострокова та довгострокова реконструкція та відновлення можуть коштувати до 750 млрд. доларів, і виклав дорожню карту реформ та відновлення, які підтримуються Заходом.

«Ні представники українських профспілок, ні наших соціальних партнерів з боку роботодавців не були запрошені для участі в розробці плану відновлення», – зазначила Наталія Землянська, голова Профспілки промисловців та підприємців України. «Для нас цей документ є абсолютно марним.

Чому в цьому документі йдеться тільки про гроші та міфічних інвесторів, і ні слова про політику, яка торкнеться реальних людей, українців, трудящих – людей, які відновлюватимуть країну?»

Декларація Лугано містить низку принципів, якими має керуватися Україна у процесі відновлення, включаючи прозорість, верховенство закону, участь громадськості та стійкість.

Цей процес, йдеться у Декларації, «має бути інклюзивним і забезпечувати гендерну рівність та повагу до прав людини, включаючи економічні, соціальні та культурні права».

Під час Конференції працювала платформа для українського громадянського суспільства, але до її складу не увійшли профспілкові організації, якщо подивитися список учасників.

Міжнародна організація праці, агенція ООН, відповідальна за просування прав трудящих та економічної справедливості, заявила, що не була запрошена для участі в Конференції офіційно, хоча представник МОП був присутній на Конференції.

Міністр закордонних справ Великобританії Ліз Трас заявила, що план реконструкції «має стати новим планом Маршалла для України, і він має бути розроблений самою Україною».

Абсолютно необхідно, щоб українська економіка запрацювала, ми повинні бути в змозі підтримати українців, які повертаються в Україну, ми повинні дати людям надію на майбутнє», – заявила Трас учасникам Конференції.

openDemocracy звернулася за коментарями до Конференції з відновлення України та Міністерства закордонних справ Швейцарії.

Вікно можливостей

Українські профспілкові активісти та експерти з питань праці також стурбовані тим, що контури майбутнього відновлення під міжнародним та державним керівництвом, можливо, вже визначені радикальними заходами з дерегулювання праці у воєнний час та зусилля з лібералізації трудового законодавства до вторгнення Росії в лютому цього року.

Георгій Сандул, адвокат із трудових спорів, який захищає права на працівників в Україні, розповів openDemocracy, що група українських парламентаріїв та урядовців використовувала російське вторгнення як «вікно можливостей», щоб спробувати провести далекосяжні зміни у трудовому законодавстві країни.

Ці зусилля, за словами Сандула, є частиною зсуву у бік «закриття простору» для профспілкових організацій за нинішнього українського уряду.

Щоб допомогти змінити цю тенденцію, Сандул запропонував, щоб міжнародні та державні зусилля з відновлення країни гарантували принцип соціального діалогу в Україні – коли роботодавці та профспілки за участю держави ведуть переговори з питань, пов’язаних із працею.

Він вказав на масовий волонтерський рух, який виник у країні у відповідь на російське вторгнення, як на свідчення здатності українського суспільства до самоорганізації та, отже, до активної ролі у соціально-економічному житті.

За словами Сандула, без хоча б «мінімальних» зусиль погані умови праці в повоєнній Україні можуть призвести лише до подальшої трудової міграції.

Землянська песимістичніше оцінила перспективи таких переговорів, заявивши, що принцип соціального діалогу «помер в Україні задовго до російського вторгнення».

В останні роки спроби реформування праці в Україні – часто під рубрикою лібералізації або модернізації – провалилися через обурення громадськості та протести профспілок.

Василь Андрєєв, голова Профспілки будівельників України та заступник Голови Федерації профспілок України (ФПУ), зазначив openDemocracy, що процес відновлення має бути спрямований не лише на отримання короткострокових фінансових вигод, у тому числі для українських трудящих, а й на забезпечення їх прав на робочих місцях та стабільних доходів.

За словами Андрєєва, реконструкція має бути спрямована не лише на «гроші в кишені забудовників», а й на «розвиток внутрішнього ринку праці та соціального забезпечення, які збережуться» в Україні після закінчення війни.

Враховуючи, що після закінчення війни може статися відтік робочої сили з України, Андрєєв сказав, що дуже важливо забезпечити наявність у країні належної професійної освіти, щоб підтримати інфраструктурні та будівельні проекти після війни.

Після вторгнення Росії в Україну Парламент призупинив дію деяких заходів із захисту робочих місць та колективних договорів на час війни, а також доклав постійних зусиль щодо ухвалення закону, який би вивів працівників малих та середніх підприємств, на яких зайнято до 70% української робочої сили, за рамки чинного трудового законодавства.

Останній законопроект, який перебуває на розгляді українського Парламенту з 2020 року, також надасть роботодавцям право розривати трудові договори за власним бажанням.

«Прийняття цього ганебного документу [законопроекту 5371] буде ударом не тільки по трудових правах людей, які й так перебувають у складному становищі, а й за нашими переговорними позиціями з європейцями», – заявила у червні у Facebook депутат Іванна Климпуш-Цинцадзе, голова парламентського Комітету з питань євроінтеграції.

Парламентські джерела повідомили 7 липня, що українські депутати проголосують за законопроектом 5371 найближчими днями.

В останні роки спроби реформування праці в Україні – часто під рубрикою лібералізації або модернізації – провалилися через обурення громадськості та протести профспілок.

У 2021 році openDemocracy повідомила, що Міністерство закордонних справ у справах Співдружності та розвитку Великобританії профінансувало проект із підтримки нового урядового курсу на дерегулювання трудових відносин в Україні, який був спрямований на зміну громадської думки з цього спірного питання.

План відновлення українського Уряду включає «модернізацію трудового законодавства» – хоча жодних подробиць не було оприлюднено – а також підтримку захисту праці на робочих місцях у стилі ЄС.

Захист прав на робочих місцях передбачений і в Угоді про асоціацію Україна-ЄС, і в Угоді про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством 2020 року.

Але хоча Україна зараз отримала статус кандидата в члени ЄС, ще потрібно з’ясувати, чи можна використовувати ці та інші положення, щоб вплинути на відновлення на користь гарантованих робочих місць і гідних умов праці.

«Найголовніше – перемога, а потім подивимося, в якій формі Україна закінчить війну і як виглядатиме майбутнє»,  – наголосила Землянська.

Матеріали для статті надав Сергій Гузь.

https://www.opendemocracy.net/en/odr/ukraine-just-reconstruction-lugano-labour/