3-5 вересня п.р. у Пекіні відбувся 9-й Міжнародний профспілковий форум «ЕКОНОМІЧНА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ПРОФСПІЛКИ», в якому брали участь представники профспілок 53 країн та 8 міжнародних профоб’єднань, в тому числі і делегація ФПУ. Очолював національну профспілкову делегацію від України голова ЦК Профспілки Олексій Романюк, який поділився своїми враженнями та думками щодо цього заходу.

Надзвичайно важливою та актуальною була тема Форуму – «Рівні можливості, спільний розвиток». Адже світова криза вивела на передній край громадських дебетів проблему соціальної та економічної нерівності й поглибила вплив загальновизнаних видів нерівності – стать, національність, вік та інші, а також ввела у цю проблему нові аспекти.

Національні профцентри, які входять до Міжнародної конфедерації профспілок, вважають, що нерівність є головним джерелом рушійного впливу фінансової кризи. І з цим не можна не погодитися.

В якості ліків від кризи уряди багатьох країн використовують стандартний набір заходів, які пропонує Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та деякі інші міжнародні інституції. Це – заморожування заробітної плати, скорочення робочих місць, зниження бюджетних витрат на соціальні потреби, обмеження прав трудівників та профспілок, в тому числі і на колективні переговори. Проте зниження витрат на робочу силу та соціальні програми лише підтвердило помилковість жорсткої економії та негативно позначилось на економіці багатьох тих країн, які проводять таку політику.

Учасники Форуму одностайно заявили про обов’язок урядів в усіх регіонах світу проводити інвестування в інфраструктуру, яке поліпшить умови життя людей та розширить потенціал національних економік. Державні інвестиції нагально потрібні в лікарні, школи, транспорт, житлово-комунальне господарство, а також в зелену економіку.

На думку більшості профспілкових лідерів необхідна нова економічна модель, яка передбачатиме більш справедливий розподіл доходів. І добиватися його необхідно через механізм колективних переговорів.

Профспілкові лідери наполягають на прогресивній фінансово-бюджетній та податковій політиці, яка б забезпечувала справедливе оподаткування усіх доходів та зниження податкового навантаження на низько доходні групи населення. Нова економічна модель має передбачати відмову від стратегії виходу з кризи шляхом високомасштабних скорочень державних витрат на соціальну сферу та сферу обслуговування.

Щодо економічних досягнень Китаю, то вони неймовірно вражають. За останні 10 років за обсягом економіки Китай вийшов з 10 на 2 місце в світі, маючи щорічні темпи приросту ВВП до 9,6%. Проте голі цифри не можуть підмінити побаченого своїми очима.

Вразила масштабність здійсненного тут останніми роками.

В Китаї сьогодні дороги та магістралі не гірші від прославлених автошляхів Німеччини. Країна має сучасну розвинуту систему залізничного транспорту. Учасники Форуму відвідали місто Цаочуань, подолавши відстань у 600 кілометрів від Пекіну за 2,5 години. Швидкість потягу досягала понад 300 кілометрів за годину.

В населених пунктах Китаю ведеться масштабне житлове будівництво. Значними темпами розвивається машинобудування, металургійна, хімічна та інші галузі. Пропозиція праці зростає, безробіття – зменшується (нині складає менше 4 відсотків).

За словами профспілкових лідерів завдяки згуртованості трудового люду відбувається відродження Великої китайської нації, що є Великою китайською мрією.

Будується соціалізм з китайською специфікою. Що це за специфіка?

Насамперед це мудре поєднання планової та ринкової економіки. Саме це дозволяє цій державі здійснювати грандіозні масштабні проекти, залучати інвестиції, зміцнювати державний сектор економіки та розвивати бізнес.

Принагідно зазначити, що при шалених темпах розвитку економіки Китаю з поля зору влади та профспілок не випадає людина праці.

Звісно, що в умовах керівної ролі однієї партії функції профспілок Китаю та скажімо України дещо відрізняються.

Профспілкам Китаю немає необхідності витрачати сили на боротьбу з олігархічним капіталом та систематичними порушеннями прав трудящих роботодавцями. Вони мають більше часу для вирішення нагальних питань своїх спілчан щодо працевлаштування, навчання тощо, хоча із порушеннями вони також справу мають.

Варто зазначити, що члени профспілки гідно оцінюють роботу своїх лідерів та профактиву, сплачуючи внески у розмірі 2% свого доходу для виконання статутних завдань тієї чи іншої профспілки. Про затримку чи неперерахування профвнесків директором або головою профкому в Китаї не може бути мови.

Та чи не найголовнішим з спостережень є висновок щодо посилення авангардної ролі профспілок Китаю у світовому профспілковому русі. І це не дивно. Адже вони виступають за збалансований та гармонічний світ, в якому б панувала соціальна справедливість, без війни, без насильства, без втручання одних країн у внутрішні справи інших.

Безперечним є те, що Міжнародний щорічний форум, започаткований китайськими профспілками ще у 1994 році, є хорошим майданчиком для обміну досвідом та думками щодо подальших правозахисних дій профспілок.

У кожній країні, в кожному регіоні світу поглиблення процесів глобалізації породжують нові та більш складні економічні та соціальні проблеми й протиріччя. Їх вирішення неможливе без широкого та рівноправного співробітництва на загальнонаціональному та міжнародному рівнях, без терплячого діалогу з державною владою та роботодавцями, без урахування думки організацій трудящих.

І ця вимога все ж таки знайшла всебічне вираження у центральній темі китайського Форуму – «Рівні можливості, спільний розвиток».