Статтею 56 КЗпП передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. За законодавством установлюється як неповний робочий день (зменшення кількості годин роботи протягом дня), так і неповний робочий тиждень (зменшення кількості днів роботи протягом тижня).
На практиці зустрічається варіант поєднання неповного робочого дня й неповного робочого тижня – коли одночасно зменшується кількість годин роботи протягом дня і робочих днів протягом тижня.
Оплата праці у випадках установлення неповного робочого часу провадиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.
Відповідно до ч.3 ст.56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників, а отже, вини нарівні з іншими працівниками мають право на відпустки. Але деякі особливості під час надання та розрахунку відпускних для працівників, що працюють неповний робочий час, усе ж таки є.
Щорічна основна відпустка
Працівник, який працює неповний робочий день або неповний робочий тиждень, має право на щорічну основну відпустку повної тривалості, тобто на 24 календарних дні за відпрацьований рік. Адже згідно з п.1 ч.1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон) до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час фактичної роботи, в тому числі на умовах неповного робочого часу, протягом робочого року, за який надається відпустка.
Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці
Відповідно до ст.7 Закону така відпустка надається працівникам, які фактично зайняті на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників певного виробництва, цеху, професій або посади. Це означає, що право на зазначені відпустки залежить від конкретної тривалості робочого часу працівника.
Приміром, якщо працівнику встановлено неповний робочий день, припустимо 4 години за 8-годинного робочого дня, і він весь час працює зі шкідливими умовами праці, то така робота зараховується до стажу, який дає право на щорічну додаткову відпустку. Відповідно якщо менше 4 годин – час роботи на умовах неповного робочого часу не зараховується до стажу, який дає право на щорічну додаткову відпустку, оскільки не виконується умова для її надання.
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці
За ст.8 Закону щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров’я, а також працівникам із ненормованим робочим днем.
Для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, ненормований робочий день не застосовується (п.2 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінсоцполітики України від 10.10.97 р. №7). Тобто такі працівники не мають права на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. Про це йдеться в листі Мінпраці України від 03.03.2011 р. № 162/13/84-11. у листі від 06.08.2021 № 4712-06/40372-09 Мінекономіки України зауважує, що законодавства не містить заборони застосовувати ненормований робочий день для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
Роботодавець може самостійно затвердити списки професій і посад працівників із ненормованим робочим днем у додатку до колективного договору чи угоди, встановити тривалість щорічної додаткової відпустки по кожному виду робіт, професій, посад та врахувати періодичність виконання робіт понад установлену тривалість робочого часу, коло обов’язків і обсяг виконаних робіт. Водночас у Мінекономіки погоджуються й з рекомендацією не застосовувати ненормований робочий день для працівника, який працює неповний робочий день (п.2 Рекомендацій).
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей
Повний перелік працівників, що мають право на таку відпустку, наведено у ст.19 Закону. Режим роботи працівника не впливає на надання такої відпустки. Навіть якщо працівник працює один день на тиждень чи одну годину на день, у нього є право на додаткову соціальну відпустку на дітей повної тривалості.
Режим неповного робочого часу впливає і на розрахунок середньої заробітної плати для оплати відпустки за постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95р. №100 (зі змінами). Щоб розрахувати суму відпускних, необхідно середню зарплату за один календарний день помножити на кількість календарних днів відпустки. Середня зарплата за один календарний день обчислюється діленням заробітку за розрахунковий період на кількість календарних днів у такому періоді. Середня зарплата та сума відпускних у такого працівника будуть меншими, ніж були б за повного робочого часу, оскільки оплата праці проводиться пропорційно до відпрацьованого часу.