Відповідно до ч.1 та 3 ст.21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установ, організації або уповноважений ним орган чи фізично особо зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватись угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

На підставі п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.34 р. №170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» контрактна форма трудового договору застосовується до працівників при прийнятті на роботу лише у випадках, прямо передбачених законами.

Пунктом 1 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.94 р. №170 (далі –Положення), закріплено, що це Положення визначає порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників на підприємства, в установи, організації незалежно від форми власності, а також до громадян.

Згідно з п. 4-6 Положення контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямуватися на забезпечення умов для проявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника.

Умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором , вважаються недійсними.

Роботодавець зобов’язаний забезпечувати конфіденційність умов контракту.

Особи, які за своїми службовими обов’язками мають доступ до інформації, зафіксованої в контракті, не вправі її розголошувати.

Вимоги конфіденційності не поширюються на умови контракту, що регулюються чинним законодавством,та щодо органів, які здійснюють контроль за їх додержанням.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 24 КЗпП додержання письмової форми є обов’язковим при укладенні контракту.

Пунктами 8 та 9 Положення визначено, що контракт оформляється у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної зі сторін контракту.

За згодою працівника копію укладеного з нам контракту може бути передано профспілковому чи іншому органі, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за додержанням умов контракту.

Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі.

Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.

Відповідно до п.10-16 Положення у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов’язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й  організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих  на себе сторонами зобов’язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи , організації чи роботодавця.

Умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладають контракт, визначаються угодою сторін. Розміри виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором, і залежать від виконання умов контракту.

У контракті можуть визначатись умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлення доплат і надбавок, премій, винагород за підсумками роботи за рік чи інший період, участі у прибутках підприємства, установи, організації (якщо це передбачено чинним законодавством та їхніми статутами).

На основі Типової форми контракту з працівником у контракті можуть бути зафіксовані (в межах норм, що не суперечать цьому Положенню) особливі умови праці по окремих професіях і видах робіт з урахуванням їхньої специфіки, професійних особливостей.

У контракті можуть бути передбачені додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця.

Якщо умовами контракту передбачається переїзд працівника на роботу в іншу місцевість, сторони визначають у контракті умови, гарантії та компенсації такого переїзду та умови забезпечення працівника( а в разі необхідності і членів його сім’ї) житловою площею або оплату витрат за найом житлового приміщення чи користування готелем.

У контракті визначають режим робочого часу і часу відпочинку працівника. Тривалість відпустки працівника не може бути меншою від установленої законодавством для цієї категорії працівників.

Якщо для службових поїздок працівник використовуватиме власний автомобіль, сторони передбачають умови виплати відповідної компенсації.

За угодою сторін у контракті може бути визначено й інші умови організації праці, необхідні для виконання зобов’язань, взятих на себе сторонами.

Згідно з п. 18-20 Положення контракт повинен передбачати зобов’язання  роботодавця щодо компенсації моральної та матеріальної шкоди, заподіяної працівникові у разі дострокового розірвання контракту:

• працівником – з причин невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов’язань, передбачених контрактом;
• роботодавцем - з підстав, не передбачених чинним законодавством та контрактом.

Контрактом може бути встановлено додаткові гарантії працівникові на випадок дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин.

Контрактом не може бути змінено порядок розгляду індивідуальних трудових спорів; запроваджено щодо працівника повної матеріальної відповідальності, крім випадків, передбачених ст.134 КЗпП.

Пунктом 8 ч.1 ст.36 КЗпП передбачено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до п.21-24 КЗпП  у разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за п.8 ст.36 КЗпП з урахуванням гарантій, установлених чинним законодавством і контрактом.

У разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов’язань, передбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні.

Контракт підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов’язань, передбачених контрактом, та з інших поважних причин. Звільнення працівника у цьому разі проводиться відповідно до ст. 39 КЗпП.

За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.