Роботодавець пропонує укласти цивільно-правовий договір замість трудового. Пропоную розібратися, чим вони відрізняються і яке рішення прийняти щоб не помилитися.

  Трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем. Останнім може бути компанія, фізична особа підприємець (ФОП) і навіть фізична особа, яка наймає водія або няню.

  За трудовим договором працівник зобов’язується виконувати роботу, зазначену в договорі, а роботодавець – виплачувати за це заробітну плату і забезпечувати гідні та безпечні умови праці, передбачені законодавством про працю. Працівнику мають надати робоче місце, обладнання, засоби індивідуального захисту тощо.

   Важливо! Трудовий договір регулює процес виконання роботи за певною спеціальністю,кваліфікацією чи посадою, а також вимагає дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку.

  З одного боку, найманий працівник залежить від роботодавця. Якщо він хоче взяти відпустку, залишитися вдома за сімейними обставинами, піти до лікаря протягом робочого дня – має отримати дозвіл керівника.

  З іншого – працівник має низку соціальних і трудових гарантій:

- регулярна оплата праці – щонайменше двічі на місяць;

- нормований робочий час;

- оплачувані лікарняні, вихідні і відпустки;

- захист від незаконного звільнення тощо.

   Що таке цивільно-правовий договір? За цивільно-правовим договором (угодою) немає роботодавців і працівників. є виконавець, який зобов’язується виконати певну роботу або надати послугу, і замовник, який приймає роботу і оплачує її.

  Такі взаємовідносини можуть укладатися між будь-якими юридичними або фізичними особами і регулюються Цивільним кодексом. На них не поширюється дія трудового законодавства.

  Предметом договору є кінцевий результат, а не процес його досягнення.

Обидві сторони – незалежні й рівноправні. Замовник не має піклуватися про умови праці, надавати робоче місце й обладнання, оплачувати лікарняні. Виконавець самостійно організовує роботу і відповідає за її вчасне виконання.

  Розмір винагороди й термін оплати визначаються угодою сторін, а не законодавством. Зазвичай цивільно-правовий договір укладається для виконання разових, а не систематичних робіт.

   Як уникнути підміни трудових відносин цивільно-правовими?

Звертаю увагу: між працівником і роботодавцем завжди укладається трудовий договір. Тоді як цивільно-правовий договір укладається з незалежним підрядником. Щоби відрізнити трудові відносини від підрядних, насамперед треба з’ясувати , з якою метою укладають договір?

  Потрібно виконати певний обсяг робіт ? І працівник, як виконавець, зобов’язується передати замовнику результат роботи й робитиме все самостійно? У такому разі укладається один із цивільно-правових договорів: договір підряду, договір про надання послуг або інший.

  Або ж ідеться про систематичне виконання обов’язків, які належать до конкретної посади, спеціальності чи трудової функції в діяльності компанії, та ще й потребують присутності на робочому місці за визначеним графіком? При цьому роботодавець організовує процес роботи, дає вказівки та контролює виконання? У такому разі маємо трудові відносини між працівником і роботодавцем.

  Крім того особа є найманим працівником, якщо:

  • виконує роботу в інтересах однієї особи чи організації;
  • користується обладнанням, матеріалами та приміщенням замовника;
  • після виконання завдання трудова діяльність продовжується;
  • отримує фіксовану винагороду за процес роботи, а не за результатами;
  • має питати дозволи про відгули й відпустки.

Докладніше про різницю між трудовим і цивільно-правовим договорами представлено в порівняльній таблиці.