Ланцюжок добрих справ
«Жіночий батальйон» - волонтери за покликом серця
Кожен новий день в українців починається з новин: по телевізору, інтернету, радіо… Що нового? Які успіхи наших воїнів на лінії фронту? Скільки рашистів уже знищили? І часто від тих новин радієм, але ж… буває й плачемо, проклинаючи війну і тих, хто несе на нашу землю смерть. Але плачами і прокльонами нічого не зміниш, а тим більше – не наблизиш бажану перемогу. Тому треба робити все, аби якнайшвидше цю нечисть з нашої землі вигнати. У кожного з нас своя роль у цій війні: хтось зі зброєю в руках нищить ворога, а хтось «воює» в тилу.
Щодня, листаючи стрічку фейсбук, не перестаю захоплюватися згуртованістю та самовідданістю наших волонтерів, котрі роблять все можливе (а часом і неможливе), аби допомогти захисникам України у тяжкій боротьбі з рашистами. Серед цієї великої когорти добровільних помічників свою нішу зайняв і згурівський «жіночий батальйон» - невтомний і невгамовний, як і належить «слабкій» статі. Це – голова первинної профспілкової організації КП «Згурівський комбінат комунальних підприємств» Оксана Бальбух, Ірина Баранишина, Наталія Сита, Тетяна Харченко, Любов Снитко, Валентина Романченко, Алла Олещенко, Тетяна Велько, Людмила Степнова, Світлана Балишина.
(на фото - Голова первинної профспілкової організації КП « Згурівський комбінат комунальних підприємств» Оксана Бальбух)
Аби наші армійці були ситими, смачно обідаючи в окопі чи бліндажі, згадували домівку, вони печуть, консервують. Їхню надзвичайну ініціативу підтримало немало земляків: хтось - продуктами, хтось - коштами, а дехто - вдягнув фартух і став до плити.
-Якими були перші кроки «батальйону» у цій війні? Як виникла ідея його створення?- з таким питанням звернулася до Оксани Анатоліївни Бальбух, котра є локомотивом та ідейним керманичем цього бойового загону, а «за сумісництвом» - начальник цеху ЖГ КП «Згурівський ККП» та голова ППО.
-Звичайно ж, у перші дні введення воєнного стану була якась розгубленість, адже ніхто не очікував повномасштабної війни. Але попри все, працівники ЖЕКу продовжували виконувати свої обов’язки, виходили всі на роботу. І в той же час кожен чимось хотів допомогти армії, чи то коштами, чи продуктами тощо. Коли почали формуватися добровольчі батальйони тероборони, чоловіки вартували на блокпостах, саме по собі виникло питання забезпечення харчуванням наших захисників, воїнів і за межами їдальні. Адже часом хочеться і по обіді щось перекусити, тим більше, на повітрі, на холоді. Багато хлопців було не місцевих, не кожен мав змогу з’їздити додому за продуктами. Так у нас із Тетяною Харченко виникла ідея готувати вдома випічку і розвозити по блокпостах. Кожна дома випікала щось смачненьке, а розвозив мій чоловік Сергій Бальбух. А коли у нього не було можливості виїхати, був на роботі, то допомагав з доставкою Олександр Колодій.
-Але ж, напевне Ваших з Тетяною домашніх продуктів було замало для такого масштабу, хто ще надавав допомогу?
-Пекли спочатку зі своїх, домашніх продуктів, але тоді не завжди можна було й маргарин придбати, та ще й у ціні він виріс, яйця та молоко. Були проблеми із зарплатами, не вистачало коштів... Словом, початок був дуже важкий і звертатися до людей про допомогу було якось соромно. Але ж хотілося допомогти хлопцям, якщо сидіти, склавши руки, - перемогу не наблизиш. Так на наше прохання допомогти з борошном відгукнулися Василь Вікторович Цвик, Петро Васильович Котенко, решту ж продуктів купляли самі.
Гроші на все необхідне для випічки допомагали збирати і працівники селищної ради, і наші колеги з ККП. Зносили також з домівок і яйця, і варення, адже домашні запаси у нас закінчувалися. Допомагала з молочними продуктами (сироватка, сметана, сир кисломолочний) Наталія Сергієнко. Спочатку пекли ми з Танею, допомагала і її мама Наталія Сита, а потім до нас приєдналися Валентина Романченко, Любов Снитко, Ірина Баранишина, Алла Олещенко. У кожної свій асортимент. Почали випікати більше, стали не лише на блокпости, а й на передову відправляти з нашими волонтерами та «Новою поштою». Окрім випічки передавали і домашню консервацію, каву та інше. В асортименті були пиріжки з солодкою й солоною начинкою – капустою, картоплею, а також вареники, тістечка та інше. Все з натуральних продуктів.
Бувало, що з браком часу, доводилося тісто замішувати прямо на роботі. А тоді розбирали його по домівках і випікали. Взагалі, я щиро вдячна своїм колегам Аллі Олещенко, Тетяні Велько, Людмилі Степновій, Світлані Балишиній, Оксані Івченко і, звичайно ж нашому керівнику Сергію Миколайовичу Малинці, за розуміння, підтримку, постійну допомогу і грошима, і продуктами. У нас ніхто не рахується ні з власним часом, ні з коштами. Правду говорять, що разом – ми велика сила.
-Сьогодні до домашньої випічки у вас додалися ще й продукти тривалого зберігання – соління, тушонки…
-Дійсно, асортимент розширився. Так сталося, що у нашої колеги, Алли Олещенко, рясно вродили огірки. То ми, так би мовити, на пробу, заквасили 12 бутлів і передали хлопцям на передову. Дітям (так по-материнськи тепло називає пані Оксана наших воїнів) дуже сподобалось, попросили ще. Так і виникла ідея звернутися через фейсбук до всіх небайдужих допомогти з бутлями, спеціями та огірками, в кого є залишки. А потім і тушонку почали закривати. Хочу зазначити, що велику допомогу надавали і надають не лише коштами, а й у забезпеченні продуктами, тарою, кришками, спеціями та іншим наші підприємці, керівники господарств Олександр Миколайович Шуляренко, Сергій Григорович Околяс, Олександр Сергійович Очколяс, Галина Іванівна Коваленко, Євген Олександрович Чубук, Сергій Миколайович Твердохліб, Лідія Василівна Колесник, Наталія Іванівна Козловець, Оксана Миколаївна Кириленко, Юрій Сергійович Гаркавий.
Коштами допомагають Київська обласна організація профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на чолі з головою Світланою Лєбєдєвою, профком КП «Васильківтепломережа», голова Віра Боцула, профспілка КП «Переяслваське ВУКГ», голова Людмила Щербак.
Взагалі, до кого б не зверталася, всі допомагають. Хоча, є й винятки, та про це не будемо згадувати. Підтримали нас мешканці Лизогубовослобідського старостинського округу на чолі зі старостою Іриною Володимирівною Мосіною, котрі завезли 40 бутлів вже засолених огірків, які відразу ж передали нашим хлопцям на блокпост у село Красне, а також ще й банки, кришки, квасолю, часник, цибулю, спеції, словом - все. Взагалі, до цього збору долучилися багато мешканців громади, за що їм наша велика подяка. Засолили ми всього 140 бутлів огірків, розподілили по погребах своїх працівників і тепер при потребі, коли волонтери збирають продукти на передову, відправляємо разом з іншою провізією. Ми з чоловіком весь час спілкуємося з нашими воїнами чи то по телефону, чи у соцмережах, дізнаємося про їхні потреби і пропозиції щодо харчування. Так і визріло питання приготування тушонки, каші з м’ясом. Допомогти нам погодилися Ігор Здор, Наталія Лисак, Микола Фесенко, котрі у власних автоклавах з наданих нами продуктів приготували тушонку. Світлана Колодій, наша працівниця, зробила у духовці, хоч це й набагато складніше.
І.В.Баранишина, яку я називаю нашим скарбником, з донькою Любою організували збір коштів на тушонку хлопцям на передову. Хто на картку перераховує, а хто готівкою приносять прямо до нас. До збору долучилися всі працівники ККП, селищної ради та небайдужі люди, серед них і вже згадувані благодійники. Так, ми придбали 135 кг м’яса і виготовили 145 банок тушонки та 180 банок каші з м’ясом. Ще у планах - закупити скумбрію свіжоморожену і зробити рибні консерви. Наша волонтерка Юлія Шульга надавала сухе молоко для випічки, квасолю, горох, а потім завезла велику банку томатної пасти. Так і виникла ідея зробити скумбрію тушковану в томаті з овочами.
Ми розуміємо, що воїнів наших там годують, можливо, десь краще, а десь гірше, та домашнього хочеться завжди.
-А хто доставляє ваші «смачні» посилки воїнам на передову. Це ж і далеко, і не завжди безпечно?
-На передову везуть волонтери. Вони, купляючи для потреб наших захисників автомобілі, не будуть же їх порожніми відправляти… Ось і нещодавно наші фермери придбали автомобіль, а ми вже долучилися до його наповнення: і тушонку, і коробки з печеним, і консервація. Завжди 15-17 ящиків їде від нашого «батальйону», щоб всім вистачило, щоб хлопці поласували домашніми стравами. Щоразу, тільки волонтери сповіщають, що на передову їде машина, ми відразу збираємо посилочки.
До збору коштів залучали й дітей працівників ККП. Ми напекли різних смаколиків, а діти пішли по згурівських організаціях реалізовувати. Люди із задоволенням купували випічку. Назбирали ми тоді близько 8 тис. грн., за які придбали необхідні продукти на передову.
Сьогодні, порівняно з попередніми місяцями, дійсно легше. Тоді проблеми були не тільки з продуктами, а й з заправкою автомобіля, щоб розвезти по блокпостах нашу випічку. Тепер у нас є кошти, можемо придбати все необхідне. Потрібно лише, щоб хтось допоміг з автоклавами. Адже виготовлення тушонки чи каші – процес довгий. Треба і банки приготувати, і м’ясо вимочити, замаринувати, закласти… Та ще й залежно скільки банок стає в автоклав. У нашому випадку – чим більше, тим краще. Нам пропонували дати автоклав, але ж потрібно вміти і користуватися ним, тому й просимо господарів допомогти, бо ніхто з нашого «батальйону» раніше не мав справи з виготовленням тушонки в цьому пристрої.
Наразі маємо 10 тис.грн., які передали нам колеги з Васильківської тепломережі, за які хочемо закупити борошно. Днями В.В.Цвик ще дав понад 100 кг борошна, від ТМ «Зінка» отримали масло. До цього за оптовими цінами ми брали маргарин у магазині Ольги Миколаївни Стрикун, а цими днями придбали у неї, також за оптовими цінами, 8 бутлів олії, 180 кг борошна, 50 кг цукру та 12,5 кг свіжомороженої скумбрії. Буде в чомусь ще потреба, знову звертатимемось через соцмережі, тож всі, хто бажає, можуть допомогти.
Наш «жіночий батальйон» щиро вдячний небайдужим мешканцям всієї Згурівської громади: і керівникам підприємств та фермерських господарств, і приватним підприємцям, і пересічним громадянам, словом - всім-всім, хто надавав і надає нам допомогу і запевняє, що на своєму «фронті» «воюватиме» до самої перемоги. Тож підтримка земляків ще буде потрібна. У ці важкі для країни дні ми повинні всі згуртуватися і кожен, хто як може, і чим може, допомогти армії, нашим захисникам наближати перемогу. Ми повинні об’єднатися в одному прагненні - вигнати ворога з нашого українського дому та повернутися до мирного життя.
Корреспондент газети « Панорама»
м.Згурівка
Олена Задерецька.