ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА. МІСЦЕВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ, ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
IV П Л Е Н У М
П О С Т А Н О В А
22.03.2018 м. Київ № Пл - 4
Про роль галузевих, територіальних угод та колективних договорів у справі захисту соціально-економічних, трудових прав та інтересів членів Профспілки
Пленум констатує, що Президія Центрального комітету, виборні органи територіальних, міських, первинних організацій Профспілки проводять послідовну роботу щодо вдосконалення соціального діалогу з роботодавцями та галузевими органами управління.
У 2017 році профспілковою стороною було проведено процедуру переговорів та укладено: на двохсторонній основі галузеві угоди з Міністерством інфраструктури, Центральними правліннями УТОС і УТОГ; на тристоронній – з Міністерством регіональної розвитку, будівництва, житлово-комунального господарства та галузевим об’єднанням роботодавців.
У зв’язку з інфляційними процесами, значним підвищенням цін на товари та послуги, зниженням доходів, відтоком кваліфікованих кадрів та з метою захисту соціально-економічних прав працівників сторони соціального діалогу у сфері житлово-комунального господарства на початку 2018 року внесли зміни та доповнення до Галузевої угоди в частині збільшення мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду в розмірі не менше 140 відсотків розміру прожиткового мінімуму. Відповідні підвищуючі коефіцієнти внесено до додатків 2 та 3 цієї угоди.
Керуючись положеннями галузевих угод щодо підтримки суб’єктів господарювання та враховуючи складну ситуацію ЦК Профспілки неодноразово звертався до Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, профільних міністерств, органів місцевого самоврядування, народних депутатів з питань забезпечення сталого функціонування підприємств тепло-, водопостачання та водовідведення, міського електротранспорту, житлового господарства, професійно-технічних учбових закладів.
Найгострішою проблемою, яку протягом 2017 року доводилося розв’язувати сторонам соціального діалогу, було постійне невиконання державою, місцевими органами влади зобов’язань щодо компенсації галузевим підприємствам витрат на обслуговування пільгових категорій населення, відшкодування різниці в тарифах, субсидій та субвенцій.
Протягом 2017 року спільними зусиллями вдалося добитися деякого коригування та виділення з державного бюджету коштів на покриття цих витрат. А 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України схвалено постанову щодо зміни механізму відшкодування пільг та субсидій на житлово-комунальні послуги, які спрямовані на врегулювання проблемних питань у цій сфері.
Але в постанові Уряду від 21.02.2018р. №114 залишились неврегульовані питання щодо направлення коштів з Державного бюджету (пільг та субсидій) для підприємств тепло-, водопостачання та водовідведення на виплату в першочерговому порядку заробітної плати та обов’язкових платежів на неї і ПДВ.
Оперативно реагували профспілкові органи на факти невизнання окремими місцевими органами влади положень галузевих угод, що негативно позначалося на формуванні комунальних тарифів, фінансовому стані підприємств та оплаті праці працівників. Певні непорозуміння щодо застосування норм цих угод виникали у підприємств через листи голови Всеукраїнського об’єднання обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» О.І.Адамова щодо неправомірності Галузевої угоди, які він розсилав в різні інстанції.
Центральний комітет, обкоми Профспілки змушені були постійно спростовувати недостовірну інформацію та надавали необхідні роз’яснення з цього приводу усім обласним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування.
Ефективнішим став соціальний діалог на територіальному та локальному рівнях.
Завдяки територіальним угодам обкоми Профспілки добиваються виділення місцевими органами влади коштів на модернізацію обладнання та інженерних комунікацій, мереж, фінансової підтримки галузевих підприємств.
Високої оцінки заслуговує досвід роботи Запорізької, Дніпропетровської, Вінницької, Львівської, Хмельницької, Чернігівської, Черкаської обласних організацій Профспілки, які налагодили і підтримують соціальний діалог з обласними, галузевими органами управління, міськими та селищними радами і співпрацюють з ними на підставі двосторонніх договорів та угод. До них включаються спільні зобов’язання щодо проведення спільних заходів з підготовки та утримання соціальних об’єктів, організації конкурсів, оглядів, спортивних змагань тощо.
Профспілкові органи разом з керівниками підприємств забезпечують функціонування понад 250 баз відпочинку, 12 санаторіїв-профілакторіїв та 14 дитячих оздоровчих таборів. Щорічно в них оздоровлюються та відпочивають майже 30 тисяч працівників галузевих підприємств та понад 20 тисяч дітей.
Фінансування на їх утримання профспілкові органи добиваються в основному через територіальні угоди та колективні договори. За підсумками 2017 року галузева Профспілка в черговий раз визнана переможцем Всеукраїнського огляду роботи профспілок на кращу організацію оздоровлення та відпочинку дітей, який проводить Федерація профспілок України.
Не маючи законодавчого вирішення питання щодо розповсюдження лише на членів Профспілки додаткових переваг, яких добилися профспілкові органи в ході переговорів з роботодавцями, Дніпропетровський, Черкаський, Полтавський та інші обкоми розробили окремий типовий розділ до колдоговорів та рекомендації, в яких сконцентровані усі можливі соціальні пільги для працівників, охоплених профспілковим членством.
Суттєву практичну допомогу у налагодженні соціального діалогу з роботодавцями обласні комітети надають первинним організаціям Профспілки. Для цього розробляються методичні матеріали з ведення переговорів сторонами колдоговірного процесу, макети договорів, організовується навчання
профактиву та економістів підприємств, огляди на кращий колдоговір; здійснюється їх експертиза.
Цілеспрямована та активна робота виборних профорганів дозволили охопити колективними договорами усі галузеві суб’єкти господарювання, де є первинна організація Профспілки. В них більш конкретно визначаються зобов’язання роботодавців з оплати, охорони праці, збереження робочих місць, зайнятості, застосування неповного робочого часу, компенсаційних виплат та додаткових соціальних гарантій для працівників.
Водночас, існуюча система регулювання трудових відносин ще є недосконалою.
В Україні, як і в більшості країн світу, продовжується об’єднання та наступ на права трудівників сил капіталу, глобалізація та приватизація, посилюється вплив на економіку та соціальне становище простих громадян з боку міжнародних фінансових інституцій. Взаємовідносини профспілок з роботодавцями змінюються на користь останніх.
Національна тристороння соціально-економічна рада недостатньо впливає на формування економіки країни. Їй не вдалося добитися реформування системи оплати праці та доходів населення з метою досягнення в Україні європейських стандартів рівня життя. Мало ефективними для більшості найманих працівників є положення діючої Генеральної угоди.
Залишається законодавчо не визначеною сфера розповсюдження та дії галузевих угод. Не вирішені також питання щодо спрощення процедури вирішення трудових спорів та організації страйків в житлово-комунальній та транспортній галузях.
Недостатньо активною у соціальному діалозі на галузевому рівні є сторона роботодавців.
Центральними органами влади тривалий час не відновлюється єдина науково-технічна політика з охорони праці, що є однією з основних причин зростання травматизму на виробництві та в ремонтно-експлуатаційних підприємствах.
На локальному рівні, через незадовільний фінансовий стан багатьох підприємств, профкомам минулого року не вдалося у колективних договорах затвердити розміри тарифних ставок та окладів на рівні, встановленому галузевими угодами, та уникнути значного скорочення робочих місць, застосування не повного робочого дня або тижня. Мали місце факти затримки виплати заробітної плати. Окремі роботодавці ухиляються від переговорів та укладення колективного договору, затримують перерахування профспілковим організаціям профвнесків та коштів на культурно-масову та спортивно-оздоровчу роботу.
У зв’язку з непростою специфікою роботи та незадовільний фінансово-економічний стан підприємств житлово-комунальне господарство залишається однією з найбільш конфліктогенних галузей.
Не повною мірою реалізується потенціал та можливості колективних договорів щодо захисту прав спілчан і самими виборними профспілковими органами.
Пленум ЦК Профспілки ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Виборним профспілковим органам усіх рівнів у своїй практичній роботі керуватися Основними напрямами на 2015-2020 роки, затвердженими VI -м з’їздом Профспілки.
2. Президії та керівництву ЦК Профспілки:
- 2.1. Послідовно добиватися вирішення проблем, які впливають на стабільну роботу суб’єктів господарювання, насамперед - повного та своєчасного відшкодування Державним та місцевими бюджетами підприємствам житлово-комунального господарства і міського електротранспорту коштів по житловим субсидіям та пільгам, призначених окремим категоріям громадян, компенсації за різницю між затвердженим розміром цін, тарифів і економічно обґрунтованими витратами на надання комунальних послуг; залучати до цього сторони соціального діалогу.
3. Звернутись до ФПУ з питань, які потребують вирішення на державному рівні та є актуальними для галузевої та інших профспілок, а саме:
3.1. Впровадження європейської процедури ведення соціального діалогу, визначення Генеральної, галузевих, територіальних угод та колективних договорів нормативно - правовими актами, що мають юридично-зобов’язальний характер і невиконання яких несе правову відповідальність.
3.2. Укладення нової Генеральної угоди, яка б гарантувала оплату праці найманих працівників, наближену до європейських стандартів життя, безпеку на робочих місцях, належне соціальне страхування.
3.3. Структурна перебудова економіки на основі розвитку конкурентоспроможного національного виробництва, енергетичного, транспортного та житлово-комунального секторів, спрямування державних та залучених інвестицій у сферу громадського обслуговування та інфраструктуру населених пунктів.
3.4. Законодавчого вирішення питання щодо розповсюдження положень галузевих угод на суб’єкти господарювання, де є первинна профорганізація, та поширення окремих норм колдоговорів тільки на членів профспілок.
3.5. Опрацювання питання та розробки системи ведення соціального діалогу та співпраці профспілкових організацій з об’єднаними територіальними громадами.
3.6. Відновлення законодавчої ініціативи профспілок.
3.7. Створення в Україні гарантійної інституції з забезпечення вимог найманих працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця.
3.8. Прийняття Трудового кодексу, основою якого має стати верховенство права у трудових відносинах та пріоритет збереження життя і здоров’я працівників перед економічними вигодами.
3.9. Спрощення процедури трудових спорів, організації та проведення акцій протесту, страйків.
3.10. Встановлення порядку, за яким ціни та тарифи на соціально-значимі послуги та товари мають погоджуватися з профспілковими органами.
3.11. Відновлення системи проведення єдиної науково-технічної політики та відповідальності за стан охорони праці в галузі центральними органами влади.
3.12. Поновлення часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв, дитячих оздоровчих закладів, оплати санаторно-курортних путівок.
3.13. Внесення змін до Закону України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності» щодо порядку перерахування членських внесків на умовах, визначених статутами профспілок або їх вищими виборними органами.
4. Виборним органам територіальних та міських організацій Профспілки:
4.1. Продовжити та активізувати роботу з укладення, пролонгації угод з галузевими органами управління та осередками роботодавців, з місцевими органами влади; наповнювати їх конкретними життєво-важливими для профспілкових організацій підприємств зобов’язаннями щодо своєчасних розрахунків за виконані послуги та роботи, фінансування модернізації та оновлення активів, встановлення тарифів, які б забезпечували рентабельну роботу суб’єктів господарювання, гідний рівень оплати праці, проведення заходів з безпеки праці, оздоровлення та відпочинку спілчан.
4.2. Ініціювати перед новоствореними об’єднаннями територіальних громад проведення переговорів, консультацій щодо взаємодії в процесі децентралізації влади, покращення благоустрою населених пунктів та комунального обслуговування, створення відповідних суб’єктів господарювання та первинних профспілкових організацій, налагодження соціального діалогу.
4.3. Організувати системне навчання профактиву, надавати первинним організаціям Профспілки допомогу у роботі з укладення колективних договорів, оформленні судових позовів до роботодавців у разі невиконання взятих зобов’язань та грубого порушення законодавства про працю.
4.4. Під особливим контролем тримати підприємства, де є заборгованість з виплати заробітної плати, оперативно реагувати на порушення законних прав спілчан та застосовувати усі передбачені законодавством заходи впливу до роботодавців у разі ігнорування вимог профспілкових органів.
4.5. Постійно співпрацювати з органами Державної служби праці та Національної служби посередництва і примирення щодо профілактики та оперативного усунення правопорушень на галузевих підприємствах.
4.6. Консолідувати зусилля та можливості первинних профорганізацій на проведення культурно-масових, фізкультурно-спортивних заходів, оздоровлення та відпочинку членів Профспілки та членів їх сімей, організовувати конкурси, огляди на кращий колективний договір, використовувати моральні та матеріальні стимули для підвищення активності профорганізацій.
4.7. Інформувати профспілкові комітети про зміни чинного законодавства, досвід з організації колдоговірної роботи, захисту прав та інтересів спілчан, використовуючи для цього усі доступні засоби інформації, власні видання і сучасні засоби комунікації.
5. Виборним органам первинних (об’єднаним первинним) організаціям Профспілки, профактиву:
5.1. Більше приділяти уваги підвищенню своєї ділової кваліфікації, оволодівати сучасними знаннями економіки, юриспруденції, психології, комунікації.
5.2. Проявляти принциповість при укладенні колективних договорів, ініціювати та наполягати на включенні до них конкретних зобов’язань роботодавців щодо:
- участі профспілкових представників в органах управління підприємства;
- обґрунтування та прозорості процесів акціонування, приватизації, добиватися збереження робочих місць;
- гарантій в оплаті праці не нижчих від встановлених галузевими і територіальними угодами;
- здійснення конкретних заходів з охорони праці та створення належних санітарно-побутових умов, атестації робочих місць, профілактики виробничого травматизму та профзахворювань. Проведення інструктажів та періодичних медичних оглядів, організації навчання працівників з питань охорони праці;
- перерахування роботодавцями профспілковим організаціям коштів на культурно-масову та фізкультурно-оздоровчу роботу;
- додаткових гарантій для ветеранів праці, працюючих жінок, молодих спеціалістів, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.
5.3. Забезпечувати належний громадський контроль за створенням на виробництві і в експлуатаційних підрозділах здорових і безпечних умов праці, участь профспілкових представників у розслідуванні нещасних випадків і добиватися відшкодування шкоди, заподіяної працівнику, у зв’язку з трудовою діяльністю.
5.4. Вимагати від роботодавців повного виконання зобов’язань за колективними договорами усіма законними засобами, включаючи колективні трудові спори, подання позовів до судів, проведення акцій протесту, ініціювання розірвання контракту з керівником згідно з чинним законодавством.
5.5. Добиватися від роботодавців своєчасного та у повному обсязі перерахування утриманих із заробітної плати спілчан профвнесків та неухильно дотримуватися статутних вимог щодо фінансової дисципліни, не допускати нецільового використання профспілкових внесків.
5.6. Для посилення мотивації профчленства інформувати та проводити заходи, які б демонстрували перевагу члена Профспілки перед організаційно необ’єднаними працівниками.
Голова ЦК Профспілки
України О.І.Романюк