Закон про Загальнодержавну програму реформування

З А К О Н     У К Р А Ї Н И

Про Загальнодержавну програму реформування

і розвитку житлово-комунального господарства

на 2009-2014 роки

 

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 46, ст.512 )

{ Закон в редакції Закону

N 1511-VI ( 1511-17 )від 11.06.2009, ВВР, 2009, N 47-48,ст.720}

 

1. Затвердити Загальнодержавну програму реформування і Розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки

(далі - Програма), що додається.

 

2. Кабінету Міністрів України:

при підготовці проектів законів України про Державний бюджет України на відповідний рік передбачати видатки на адресне фінансування заходів, передбачених Програмою;

протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

 

3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування під час розроблення та затвердження проектів місцевих бюджетів передбачати у них необхідні кошти для забезпечення виконання регіональних та місцевих програм (заходів).

 

4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім розділу VII "Фінансове забезпечення виконання завдань Програми"

Загальнодержавної програми реформування і розвитку

житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки, затвердженого цим Законом, який набирає чинності з 1 січня 2010 року.

Президент України                               Л.КУЧМА

м. Київ, 24 червня 2004 року

N 1869-IV

Затверджено

Законом України

від 24 червня 2004 року N 1869-IV

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА РЕФОРМУВАННЯ

І РОЗВИТКУ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

НА 2009-2014 РОКИ

I. Сучасний стан житлово-комунального господарства упродовж останнього десятиліття проблеми, пов'язані з функціонуванням житлово-комунального комплексу, перебувають у фокусі пильної політичної уваги, проте серйозних позитивних зрушень у цій сфері досі не відбулося.

    Ситуація в житлово-комунальному господарстві продовжує ускладнюватися, відсутні позитивні зміни у становленні ринкових засад господарювання, розвитку конкуренції та залученні приватних інвестицій у підприємства галузі.

    Неефективність реформування галузі призвела до критичного стану основних фондів підприємств житлово-комунального господарства. Недосконала тарифна політика зумовила хронічну і постійно зростаючу збитковість підприємств. Недосконалість системи управління житлом та підприємствами житлово-комунального господарства, а також системи регулювання природних монополій

призвела до того, що підприємства галузі неспроможні ефективно

працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належної якості.

    Нестача власних і бюджетних фінансових ресурсів, їх неефективне розміщення, відсутність дієвого механізму залучення позабюджетних коштів не сприяють вирішенню завдань технічного Переоснащення житлово-комунальних підприємств та розвитку

комунальної інфраструктури. Не налагоджена ефективна співпраця з приватними інвесторами, міжнародними фінансовими установами та донорськими організаціями, не створений сприятливий інвестиційний

клімат.

 Значними і постійно зростаючими є втрати води і теплової енергії. Питомі витрати енергетичних ресурсів під час виробництва і надання житлово-комунальних послуг майже удвічі перевищують відповідні показники країн Європейського Союзу.

   Недосконалість системи соціального захисту населення у сфері надання житлово-комунальних послуг, недостатня поінформованість населення, неузгодженість норм законодавства щодо регулювання взаємовідносин споживачів і виробників/виконавців житлово-комунальних послуг зумовлюють зростання незадоволення серед населення.

   Про відсутність реальних зрушень та зволікання з належною реалізацією житлово-комунальної реформи яскраво свідчить статистика. Так, за станом на 1 січня 2009 року дебіторська та кредиторська заборгованість галузі становила відповідно 10,1 млрд та 9,4 млрд гривень. Збитки підприємств за підсумками роботи у 2008 році склали 1,6 млрд гривень.

   Кожен третій житловий будинок потребує капітального ремонту. В аварійному стані перебуває більше третини водопровідно-каналізаційних та теплових мереж, близько 30 відсотків теплопунктів, понад 20 відсотків мостів та шляхопроводів.

   Потребує заміни 87 відсотків рухомого складу міського електричного транспорту, 70 відсотків автотранспорту, який використовується у сфері благоустрою, близько 40 відсотків насосного обладнання та котлів, понад 20 тисяч ліфтів тощо.

   Не відповідають санітарним нормам близько половини полігонів для твердих побутових відходів. Щороку утворюється значна кількість несанкціонованих сміттєзвалищ.

      Вирішення цього питання потребує удосконалення підходів до

фінансового забезпечення виконання Програми, приведення її у відповідність із загальнодержавними пріоритетами, додержання ефективного використання бюджетних коштів під час реалізації державної політики, розроблення ефективних механізмів залучення позабюджетних коштів, зокрема коштів міжнародних фінансових установ та донорських організацій, для формування житлового фонду і реформування житлово-комунального господарства в рамках розвитку публічно-приватного партнерства.

 

   II. Мета Програми та шляхи реформування житлово-комунального господарства

     1. Мета Програми полягає у визначенні засад реалізації державної політики реформування житлово-комунального господарства, здійснення заходів щодо підвищення ефективності та надійності його функціонування, забезпечення сталого розвитку для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів.

     Реформування галузі проводиться з урахуванням інтересів кожної конкретної людини та передбачає широке роз'яснення процесу і результатів реформ.

      Для досягнення мети реформування галузі необхідно вирішити питання щодо:

узгодження економічних інтересів держави та суб'єктів господарювання;

забезпечення можливості розв'язання громадянами України житлових проблем;

оптимізації виробничої та територіальної інфраструктури житлово-комунального господарства відповідно до потреб населення;

створення умов для надійного і безпечного надання житлово-комунальних послуг за доступними цінами, які стимулюють енергозбереження;

усунення диспропорції у попиті та пропозиції на ринку житла і

житлово-комунальних послуг;

оновлення виробничої бази галузі з урахуванням новітніх досягнень науково-технічного прогресу, запровадження інноваційної моделі розвитку житлово-комунального господарства;

підвищення ефективності використання енергоносіїв та інших ресурсів, радикального зниження енергоємності виробництва, підвищення енергоефективності будинків, створення стимулів та умов для переходу економіки на раціональне використання та економне витрачання енергоресурсів;

стимулювання приватної підприємницької ініціативи у виконанні

завдань розвитку житлового фонду та комунальної інфраструктури;

мінімізації техногенного впливу галузі на навколишнє середовище і людину в цілому;

розвитку ринкових відносин та відповідної інституційної інфраструктури, поетапного дерегулювання ілібералізації потенційно конкурентного ринку за умови розвитку системи державного регулювання природних монополій;

розроблення законодавчих актів щодо розмежування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунального господарства;

поліпшення якості управління житлом та комунальною інфраструктурою.

    Реформування галузі здійснюється шляхом формування відповідно до вимог світових стандартів ринку житла, запровадження недискримінаційних економічних відносин між суб'єктами ринку та державою з поступовим обмеженням функцій держави як суб'єкта господарювання та посиленням її впливу на формування ринкової інфраструктури, що передбачає:

проведення взаємоузгодженої тарифної, інвестиційної політики і політики у сфері розвитку внутрішнього ринку;

реалізацію ефективної антимонопольної політики та здійснення інституційних перетворень на ринку житла і житлово-комунальних послуг, спрямованих на розвиток ринкових відносин та конкуренції;

стимулювання інноваційної, інвестиційної та енергозберігаючої активності суб'єктів господарювання;

підвищення енергоефективності галузі шляхом зменшення обсягів втрат паливно-енергетичних ресурсів, зниження енергоємності виробництва окремих видів продукції (послуг);

розроблення прозорого механізму формування цін і тарифів на продукцію та послуги підприємств, що провадять діяльність у житлово-комунальній сфері.

     За своїм змістом економічна модель розвитку житлово-комунального господарства полягає у формуванні оптимальних для суспільства і держави економічних відносин шляхом запровадження ринкових методів господарювання, стимулювання енергоефективності тарифної, інвестиційної, науково-технічної, зовнішньоекономічної та екологічної політики, інституційних і структурних змін у сфері обслуговування житла.

 

2. Передбачається здійснення заходів Програми в таких сферах:

1) формування державної житлової політики;

2) утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, у тому числі проведення реконструкції застарілого житлового фонду;

3) надання послуг з централізованого водопостачання та

водовідведення;

4) виробництва, транспортування, постачання теплової енергії,

надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої

води, у тому числі з використанням альтернативних джерел енергії

та видів палива;

5) ремонту приміщень, будинків, споруд;

6) благоустрою населених пунктів;

7) міського електротранспорту.

 

3. Державна політика реформування житлово-комунального

господарства базується на таких основних принципах:

1) спільна відповідальність держави та органів місцевого самоврядування за якісне виконання Програми, забезпечення населення житлово-комунальними послугами відповідно до державних

соціальних стандартів та ефективність сфери житлово-комунального

господарства в цілому;

2) доступність для всіх верств населення житлово-комунальних

послуг, що відповідають вимогам державних стандартів;

3) пріоритетне спрямування державної підтримки на забезпечення соціальним житлом визначених законом категорій громадян з одночасним створенням доступної для інших верств населення системи довгострокового кредитування житла;

4) формування та дотримання державних соціальних стандартів (норм і нормативів) у сфері житлового фонду та житлово-комунального обслуговування;

5) створення умов для прозорого та незалежного державного регулювання у сфері житлово-комунальних послуг, захисту прав споживачів і налагодження зворотного зв'язку із суспільством;

6) забезпечення ефективного використання людських, грошових та матеріальних ресурсів у сфері житлово-комунального господарства;

7) відповідальність держави (щодо управління, регулювання, стимулювання і технічної підтримки) та органів місцевого самоврядування (щодо планування розвитку житлового фонду та комунальної інфраструктури, ефективного використання майна територіальних громад) за ефективність функціонування житлово-комунального господарства;

8) перехід до економічно обґрунтованих цін і тарифів за користування житлом та комунальні послуги, запровадження надання адресних субсидій окремим категоріям громадян для компенсації витрат, пов'язаних з оплатою житла та комунальних послуг;

9) створення рівних умов для всіх суб'єктів господарювання і споживачів на ринку житла та житлово-комунальних послуг;

10) забезпечення збалансованого розвитку енерго-, тепло-, водо- газопостачання та водовідведення під час виконання програм житлового та промислового будівництва;

11) забезпечення населення високоякісною питною водою;

12) технічне переоснащення галузі на основі широкого застосування вітчизняних і зарубіжних науково-технічних досягнень, зокрема в енерго- та ресурсозбереженні, впровадження екологічно чистих технологій;

13) стимулювання будівництва шляхом зняття адміністративних бар'єрів та розвитку конкуренції на ринку будівельних матеріалів;

14) розвиток публічно-приватного партнерства у сфері будівництва та реконструкції житлового фонду і комунальної інфраструктури;

15) гласність, громадський контроль, прозорість та участь громадян у прийнятті рішень з питань реформування та розвитку житлово-комунального господарства, інформування населення органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень щодо основних принципів та завдань державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

16) створення рівних умов для всіх суб'єктів підприємницької діяльності у сфері житлово-комунального господарства, забезпечення рівних умов для всіх інвесторів.

 

III. Основні завдання Програми та засоби, необхідні для їх виконання

1. Основними завданнями Програми є:

1) розвиток державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг;

2) формування державної житлової політики, створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла, у тому числі впровадження комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду із залученням інвесторів-забудовників на конкурсних засадах;

3) забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства;

4) технічне переоснащення житлово-комунального господарства, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва (надання) житлово-комунальних послуг, у тому числі створення дієвого і прозорого механізму стимулювання використання альтернативних джерел енергії та видів палива;

5) залучення інвестицій і співпраця з міжнародними фінансовими установами та донорськими організаціями;

6) залучення громадськості до процесів формування житлової

політики та реформування житлово-комунального господарства.

 

2. Виконання завдань Програми потребує реалізації заходів інституціонального, організаційного, фінансового, нормативно-правового та науково-технічного забезпечення.

 

IV. Інституціональне забезпечення виконання завдань Програми.            

      Інституціональне забезпечення виконання завдань Програми

включає такі заходи:

визначення функцій та відповідальності центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо виконання програм забезпечення населення житлом, модернізації житлово-комунальної інфраструктури, здійснення державного регулювання, гарантування надійності, ефективності, високої якості та економічно обґрунтованої вартості житлово-комунальних послуг;

розмежування функцій управління та державного регулювання у житлово-комунальній сфері, підвищення ролі центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства щодо

здійснення стратегічного управління галуззю;

удосконалення ліцензійної політики у сфері тепло-, водопостачання та водовідведення щодо посилення відповідальності суб'єктів, які провадять діяльність у зазначеній сфері;

розмежування монопольного і конкурентного ринків у сфері житлово-комунальних послуг;

посилення впливу мешканців будинків на умови свого проживання та якість обслуговування житла шляхом стимулювання створення об'єднань співвласників багатоквартирного будинку;

сприяння створенню системи управителів на ринку житлових

послуг.

Інституціональні заходи виконання Програми наведено в додатку

N 1 до Програми.

 

V. Нормативно-правове та науково-технічне забезпечення виконання завдань Програми.

    Нормативно-правове забезпечення виконання завдань Програми

передбачає запровадження системного підходу до правового регулювання у сфері житлової політики та житлово-комунального господарства. Планування і провадження нормотворчої діяльності здійснюються з урахуванням концептуальних документів, що після загального громадського та фахового обговорення беруться за основу для розроблення та ухвалення законів та інших нормативно-правових актів, прийнятих на їх виконання. Запровадження такого підходу дасть змогу запобігти виникненню суперечностей та дублюванню норм нормативно-правових актів.

 

1. Нормативно-правове та науково-технічне забезпечення

виконання завдань Програми передбачає:

1) розроблення проектів нормативно-правових актів з питань

регулювання відносин у сфері житлово-комунального господарства;

2) створення нормативно-правової бази, необхідної для впровадження нового ефективного механізму фінансування розвитку

галузі та визначення стратегічно важливих напрямів співпраці з

міжнародними фінансовими інституціями та донорськими організаціями;

3) гармонізацію національних стандартів та інших нормативних актів у сфері житлово-комунального господарства з директивами та

стандартами Європейського Союзу;

4) збереження і розвиток наукового, науково-технічного потенціалу, модернізацію науково-технічної бази та систематизацію наукової інформації;

5) проведення науково-технічних досліджень з питань тарифної

політики, визначення економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних з виробництвом (наданням) житлово-комунальних послуг, фінансово-економічної діяльності житлово-комунальних підприємств, експлуатації та технічного обслуговування об'єктів житлово-комунального господарства, міського електротранспорту, благоустрою населених пунктів, захисту територій від шкідливої дії вод;

6) розроблення та впровадження новітніх технологій і обладнання, необхідних для технічного переоснащення підприємств

житлово-комунального господарства та скорочення питомих витрат

енергетичних і матеріальних ресурсів;

7) проведення прогнозно-аналітичних розрахунків для визначення

потреб населення у житлі та об'єктах житлово-комунальної інфраструктури на середньо- та довгострокову перспективу;

8) розвиток державного регулювання на ринку природних монополій та конкурентному ринку у сфері житлово-комунального господарства (тарифоутворення, ліцензування, контроль за ліцензованою діяльністю, забезпечення недискримінаційного доступу до послуг);

9) створення нової моделі забезпечення населення високоякісною питною водою;

10) налагодження виробництва нових зразків техніки та обладнання для забезпечення потреб житлово-комунального господарства;

11) проведення соціологічних досліджень серед населення щодо

Реформування житлово-комунального господарства, вивчення громадської думки стосовно пріоритетів такого реформування;

12) удосконалення методологічних засад моніторингу стану галузі (статистичні спостереження, вивчення громадської думки, експертна оцінка);

13) внесення змін до чинного законодавства та розроблення нових підзаконних актів щодо відновлення застарілого житлового фонду і забезпечення населення якісним житлом;

14) розроблення законодавчої бази щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії та видів палива;

15) внесення змін до будівельних норм і правил, забезпечення

Технічного регулювання та стандартизації у сфері житлово-комунального господарства для більш активного використання науково-технічних досягнень та оновлення на їх базі основних

засобів підприємств галузі;

16) розроблення та забезпечення виконання програм стимулювання економного використання споживачами питної води і теплової енергії.

 

2. Заходи щодо нормативно-правового та науково-технічного забезпечення виконання завдань Програми наведено в додатку N 2 до Програми.

 

VI. Організаційне забезпечення та проведення моніторингу виконання завдань Програми

1. Організаційне забезпечення виконання завдань Програми здійснюють відповідно до своїх повноважень:

1) на державному рівні - центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та інші центральні органи виконавчої влади;

2) на регіональному рівні - структурні підрозділи з питань житлово-комунального господарства Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських

державних адміністрацій;

3) на місцевому рівні - структурні підрозділи/посадові особи

виконавчих органів міських, селищних, сільських рад.

2. Забезпечення взаємодії та організація діяльності міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та

організацій незалежно від форми власності, пов'язаних з виконанням Програми, здійснюються Міжвідомчою комісією з проведення реформування житлово-комунального господарства на чолі з віце-прем'єр-міністром України.

3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації щороку розробляють та подають для затвердження відповідним місцевим радам план заходів щодо реалізації регіональних і місцевих программ реформування та розвитку житлово-комунального господарства за підсумками попереднього року та з урахуванням можливостей їх фінансування.

4. Моніторинг виконання Програми здійснюється щороку на базі даних державних і галузевих статистичних спостережень, спеціальних досліджень,вивчення громадської думки щодо рівня житлово-комунального обслуговування та стану реформування житлово-комунального господарства стосовно пріоритетів такого реформування:

1) на державному рівні - центральним органом виконавчої влади

з питань житлово-комунального господарства;

2) на регіональному рівні - структурними підрозділами з питань житлово-комунального господарства Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських

державних адміністрацій.

5. Форми проведення державних статистичних спостережень за

станом реформування житлово-комунального господарства та відповідні інструкції з їх заповнення розробляє і затверджує центральний орган виконавчої влади з питань статистики за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Центральний орган виконавчої влади з питань статистики встановлює строки подання територіальними органами державної статистики інформації за затвердженою формою та забезпечує її узагальнення.

6. Результати моніторингу висвітлюються в засобах масової інформації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

7. Заходи щодо організаційного забезпечення виконання передбачених Програмою завдань наведено у додатку N 1 до Програми.

{ Розділ VII "Фінансове забезпечення виконання завдань Програми"

набирає чинності з 1 січня 2010 року згідно з п. 4 Закону }

 

VII. Фінансове забезпечення виконання завдань Програми

1. Фінансово-економічне забезпечення реформування житлово-комунальної галузі передбачає:

розроблення фінансового механізму надання та утримання житла (іпотека, товариства індивідуальних забудовників, кредитні спілки тощо), а також підвищення енергоефективності житлових будинків;

перехід до економічно обґрунтованих тарифів для всіх категорій споживачів житлово-комунальних послуг, запобігання перехресному субсидіюванню, недопущення зростання інфляції за рахунок необґрунтованого завищення цін і тарифів;

державну підтримку в наданні та обслуговуванні житла (створення системи державного страхування кредитів, визначення принципів і механізму підтримки населення з використанням коштів державного бюджету, широке використання лізингу устаткування);

реструктуризацію та списання безнадійної заборгованості у сфері житлово-комунального господарства за умови переходу до економічно обґрунтованих тарифів.

 

2. Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, коштів підприємств та інших джерел, не заборонених законодавством, а також за рахунок введення спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість житлово-комунальних послуг та/або послуг з постачання теплової енергії.

 

3. Кошти державного бюджету спрямовуються на фінансування заходів щодо:

нормативно-правового та науково-технічного забезпечення;

реалізації інвестиційних проектів з реконструкції та капітального ремонту житлового фонду, систем централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення, а також у сфері благоустрою і комунального обслуговування, розвитку міського електротранспорту, спрямованих на технічне переоснащення об'єктів житлово-комунального господарства;

реалізації пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства, спрямованих на удосконалення системи управління житловим фондом, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів, у тому числі щодо впровадження використання альтернативних джерел енергії та видів

палива;

забезпечення широкої громадської підтримки державної житлової

політики та реформування житлово-комунального господарства;

розбудови інституційної системи щодо залучення інвестицій міжнародних фінансових організацій та ресурсів міжнародної технічної допомоги, спрямованих на реформування житлово-комунального господарства.

 

4. Фінансування Програми щодо реалізації інвестиційних проектів, у тому числі пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства, здійснюється шляхом:

цільового фінансування відібраних на конкурсній основі проектів;

часткового або повного відшкодування відсоткових ставок за кредитами для реалізації проектів;

повного відшкодування відсоткових ставок за кредитами або часткового погашення основної суми кредитів, що надаються суб'єктам малого та середнього бізнесу, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків для реалізації інвестиційних проектів з енергозбереження у житлових будинках.

 

5. Рішення про виділення коштів на цілі, зазначені у пункті 4

розділу VII Програми, приймається у разі, якщо:

1) підтверджено фінансування проектів з місцевих бюджетів та

інших джерел, крім проектів, що реалізуються об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, у такому співвідношенні:

у 2010-2011 роках:

для проектів, що реалізуються у містах Києві, Севастополі, Сімферополі та обласних центрах, - не менш як 70 відсотків суми

коштів, виділених з державного бюджету;

для проектів, що реалізуються в містах республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, - не менш як

40 відсотків суми коштів, виділених з державного бюджету;

для проектів, що реалізуються в інших населених пунктах, - не

менш як 10 відсотків суми коштів, виділених з державного бюджету;

у 2012-2014 роках:

для проектів, що реалізуються у містах Києві, Севастополі, Сімферополі та обласних центрах, - не менш як 100 відсотків суми

коштів, виділених з державного бюджету;

для проектів, що реалізуються у містах республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, - не менш як

70 відсотків суми коштів, виділених з державного бюджету;

для проектів, що реалізуються в інших населених пунктах, - не

менш як 20 відсотків суми коштів, виділених з державного бюджету;

2) підтверджено фінансування проектів з реконструкції та капітального ремонту житлових будинків, в яких функціонують об'єднання співвласників багатоквартирних будинків та інші форми

самоорганізації населення, власниками житлових та нежитлових приміщень у відповідних будинках не менш як 10 відсотків суми

коштів, виділених з державного бюджету у 2009-2010 роках, та не

менш як 20 відсотків суми коштів, виділених з державного бюджету у 2011-2014 роках.

    Кошти з державного бюджету спрямовуються місцевим бюджетам цільовою субвенцією.

6. Порядок конкурсного відбору проектів з технічного переоснащення об'єктів житлово-комунального господарства, спрямованих на скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів під час виробництва (надання) житлово-комунальних послуг, у сфері благоустрою і коммунального обслуговування, розвитку міського електротранспорту, реконструкції і капітального ремонту житлових будинків, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань

житлово-комунального господарства.

7. Кошти державного бюджету, передбачені цією Програмою, підлягають щорічному коригуванню на прогнозний індекс інфляції під час формування проекту Державного бюджету України.

Прогнозний обсяг фінансового забезпечення виконання завдань Програми за рахунок коштів Державного бюджету України наведено у

додатку N 3 до Програми.

 

VIII. Контроль за виконанням Програми

1. Контроль за виконанням цієї Програми, а також регіональних

і місцевих програм здійснюють центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.

2. Громадський контроль за ходом виконання Програми здійснюється представниками громадських організацій, статутом яких передбачено провадження діяльності у сфері житлово-комунальних послуг.

3. Центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства подає щороку Кабінету Міністрів України інформацію про хід виконання завдань, визначених Програмою.

4. Кабінет Міністрів України щороку не пізніше 1 травня подає

Верховній Раді України звіт про стан виконання Програми.

5. Контроль за використанням бюджетних коштів, спрямованих на

забезпечення виконання Програми, здійснюється у встановленому

порядку.

 

IX. Очікувані результати

1. Виконання Програми дасть можливість:

1) забезпечити реалізацію державної політики щодо регіонального розвитку, насамперед у сфері житлово-комунального господарства;

2) завершити розроблення необхідних нормативно-правових актів, що забезпечать стале функціонування галузі в ринкових умовах господарювання;

3) запровадити ефективну систему державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері тепло-, водопостачання і водовідведення;

4) розробити організаційний і фінансовий механізм забезпечення реалізації прав людини на житло (придбання та оренда житла, надання соціального і службового житла);

5) зробити доступними послуги з тепло- і водопостачання для населення та підприємств за умови їх своєчасної оплати;

6) створити сприятливі умови для накопичення інвестиційних ресурсів з метою технічного переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та розвитку комунальної інфраструктури;

7) створити сприятливі умови для залучення позабюджетних коштів у розвиток об'єктів житлово-комунального господарства та ефективний механізм подальшого його реформування із залученням іноземних інвестицій, кредитів, коштів фізичних і юридичних осіб;

8) провести комплексну модернізацію і технічне переоснащення

підприємств житлово-комунального господарства з метою зменшення

ресурсоспоживання і дотримання екологічних нормативів та норм

протипожежного захисту;

9) зменшити до рівня експлуатаційної безпеки зношеність основних фондів у житлово-комунальній сфері та витрати і втрати

під час виробництва (надання) житлово-комунальних послуг;

10) зменшити залежність галузі від імпорту енергоресурсів та

підвищити рівень її енергетичної безпеки;

11) забезпечити поступове виведення з експлуатації аварійних

житлових будинків та відбудову аварійних об'єктів комунального

господарства на умовах фінансування з державного та місцевих

бюджетів;

12) забезпечити сталу та ефективну роботу підприємств житлово-комунального господарства, підвищити рівень безпеки систем

життєзабезпечення населених пунктів;

13) забезпечити надання населенню житлово-комунальних послуг

належної якості відповідно до вимог національних стандартів,

гармонізованих з міжнародними або регіональними;

14) забезпечити прозорість у формуванні тарифної та цінової

політики на житлово-комунальні послуги;

15) забезпечити обґрунтованість і прозорість умов реалізації

дотаційної політики держави стосовно малозабезпечених верств

населення;

16) підвищити рівень мотивації громадян (доступ до матеріальних благ як стимул до зростання продуктивності праці і поліпшення якості робочої сили);

17) стимулювати внутрішнє виробництво у сферах, суміжних із

сферою житлово-комунального господарства;

18) забезпечити захист прав споживачів, їх своєчасне інформування з питань своїх прав та обов'язків;

19) досягти поліпшення здоров'я і збільшення тривалості життя

населення в результаті забезпечення його високоякісною питною

водою;

20) добитися зменшення протягом п'яти років обсягів використання енергоресурсів у комунальній енергетиці та житлових

будівлях на 20 відсотків;

21) обладнати протягом двох років усі багатоквартирні будинки

побудинковими приладами обліку тепла, холодної та гарячої води;

22) привести витрати і втрати під час виробництва (надання)

житлово-комунальних послуг у відповідність з вимогами європейських стандартів;

23) забезпечити широку суспільну підтримку виконання основних

завдань у рамках реформи житлово-комунального господарства.

 

2. Основні очікувані результати виконання Програми наведено у

додатку N 4 до Програми.